Школік Яна, ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка, Інститут історії

Рейтинг:   / 10
ПлохоОтлично 

Через стільки років-знову зустріч,

Я запрошу тебе ніби-то на каву.

Між нами було море протиріч,

А все ж, я посміхаюся ласкаво.

 

І недарма налаштувала стару вазу,

Ти, як завжди, прийшов з букетом білих лілій,

Хоча і не впізнала я одразу

Обличчя твого неймовірних ліній.

 

Я застелю нам чисту скатертину

І витягну новий сервіз,

Щоб хоч на мить, а може й на годину

Між нами запах ніжності повис.

 

З полиці я дістану той альбом,

Що згадкою німою є для нас з тобою -

Шаленим темпом в серці б'ється кров

І спомин юності знов кличе за собою.

 

Ніби соромлячись сховаю я сльозу,

Та все таїти в серці не збираюсь -

І я дрижу, як листя у грозу,

Тобі себе відкрити намагаюсь.

 

Вже посивіли скроні від життя,

та погубились кольорові фантики -

Нашої юності яскраве відбиття,

шелестять згадкою минулої романтики.

 

Старе фортепіано, що в кутку,

пилюкою припало за цей час,

але зіграєм, як раніше, - по рядку,

щоб повторити той старий романс.

 

Слова уже забуті, в нотах фальш.

Стало далеко їм до ідеальних

І бути як з тобою нам подальш?

Адже між нами проміжок авральний.

 

Стільки часу пройшло,що годі навіть згадок...

Звучить не так-бо руки вже чужі,

В житті цьому нам досить вже загадок,

Давай зіграєм щастя віражі.

Дополнительная информация