Хто, якщо не я?

Рейтинг:   / 1
ПлохоОтлично 

В наш час кожного дня трапляється  безліч проблем, які ми не в змозі відразу вирішити. Тим паче, коли ти живеш в Україні. Політичні протиріччя настільки міцно в’їлися в  наше повсякденне життя, що ми просто не бачимо більше нічого.

Поки депутати чубляться – життя минає. Кожного дня  ми працюємо на роботі, наші діти навчаються в школах, а на вихідних ми традиційно проводимо час на дивані, слідкуючи по телевізору за останніми новинами. Як правило, нічого хорошого там не показують. То один когось побив, то інший щось вкрав. Коло негативних емоцій по ТБ ніколи не закінчується. Проблема, якщо на неї довго дивитися, сама по собі не вирішиться. Одного дня мені вдалося вибратися з цього пекла.

Три роки тому мені в університеті запропонували взяти участь в екологічному проекті. Студенти, громадські організації та прості чернігівці вийшли в суботній ранок в парк Ялівщина, що б  прибирати сміття. Я був вражений кількістю пляшок, які валялися біля річки стрижень. Незважаючи на те, що в Чернігові мала заробітна плата, наші громадяни кожного року десятки тисяч гривень витрачають на алкоголь. І хай би це було тільки їхньою власною проблемою, але ж вони після кожного такого пікніка залишають своє сміття на тому ж місці де і випивали. І отут їхня проблема стає проблемою місцевою. Більше сотню мішків сміття я назбирав разом зі своєю групою. За ті чотири години, які я провів в Ялівщині, я зрозумів, що свиня у моєї бабусі в селі – це просто не культурна тварина. А справжні свині знаходяться в місті.

Після того я своїм знайомим завжди кажу: «кожного разу коли ти не викидаєш сміття до смітника, а залишаєш його там де їв, не забувай хрюкати». Життя швидко плинне і проблеми ніколи не закінчаться, але як проживемо ми це життя залежить від кожного із нас. Тож давайте наведемо спочатку порядок в нашій оселі і від цього Україна стане кращою.

Дополнительная информация