Вікторія Герела, ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка

Рейтинг:   / 14
ПлохоОтлично 
А що вам спадає на думку, коли ви чуєте це величне слово "герой"? Впевнена, що більшості одразу з'являється образ кремезного чоловіка, який врятує нашу планету від усіх злодіїв. Але чи правильно це? 
Особисто я, хочу показати різнобічність такого поняття, як" "герой". І зараз спробую це зробити.
Хтось може вважати героєм свого тата, хтось відомого співака, хтось літературного персонажа, а хтось навіть і себе. І кожна думка буде абсолютно вірною. 
Щодо моїх героїв, то їх два. Це прекрасна жінка й письменниця Ліна Василівна Костенко і така історична постать, як Богдан Хмельницький. Чому саме вони? А зараз дізнаєтесь.
Ліна - сильна, чесна, відверта, яка в кожній своїй поезії не боїться оголювати душу, не боїться писати те, що думає. Жінка, що має крила. Жінка, що говорить з народом мовою пера. І врешті-решт жінка, яка болюче переживає за долю нашої Батьківщини. Остання книга Ліни Василівни наповнена патріотичністю й гіркою правдою. І ось декілька цитат:

"Мені обридли конфесії з політичним підтекстом. Московський патріархат, київський патріархат. Один всія України, і другий всія України. В очах двоїться — хто ж із них усіїший? А я хочу звертатися до Бог"а зі свого храму своєю мовою. Це моє право."

"Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії."

"Десять років державі, стільки депутатів і партій, патріотів і лідерів, а ні засад, ні цінностей, ні ідеології. Я не знаю, це якийсь диявольський план чи просто так вийшло?"

"Свобода справді є. Пиши що хочеш. В тюрму не посадять, у психушку не запроторять. Але можуть убити."

"Настала якась собача старість ідей. Ніхто нічого не хоче. Ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами."

Я можу продовжувати ще досить довго, але мені здається цього достатньо, аби зрозуміти всю силу цієї жінки. Дякую Ліно, дякую, що ви завжди з народом. Від щирого серця. 

Переходячи до Богдана Хмельницього, треба сказати, що це мужній чоловік, чия любов до рідної землі проявилася в прагненні бачити її вільною і в готовності віддати їй свій розум, талант полководця і політика, та навіть саме життя. Всім відомо, що найцінніше, що зробив Богдан для України, - це виборов, хоча і не на тривалий час, її державність, примусив інші країни рахуватись з нею.
Безмежною любов'ю обдарував свого славного сина-лицаря вдячний український народ. Вилилася ця любов в численних творах усної народної творчості, художній літературі. 
Не перелічити всіх пісень і дум про Богдана, але найвідоміші з них - "Пісні про Хмельницького", "Зажурилась Україна", "Гей, не дивуйте, добрі люди, де Хмельницький постає героїчним, сміливим, відданим козакам. Гетьман турбується про них, ненавидить ворогів. 
"Ой спасибі тобі, Хмелю,
Й превелика шана,
Що врятував Україну
Від польського пана."
Багато сердець зачарував таємничий, загадковий і разом з тим простий і відвертий Богдан Хмельницький. Мабуть, тому багато хто з відомих письменників на протязі тривалого часу створює абсолютно різноманітні образи цієї історичної постаті. Але Хмельницький назавжди залишиться героєм свого часу для нащадків.

То був ліричний відступ від болючого. Адже, коли бачиш заголовок "Герої не вмирають" на думку спадає геть інше. Якби прикро від цього не було, але те, які втрати переживає наша країна на даному етапі не зрівняється ні з чим. 
Війна. Війна, яка окрім смертей ні на що не здатна. І молоді хлопці, половина, з яких йде туди добровольцями захищати Батьківщину. Хлопці, яким не все одно, як в майбутньому будуть жити їх діти, хлопці, які захищають свої сім'ї й своїх коханих жінок. Мужні й відважні лицарі. Герої. Герої цього сучасного й несправедливого часу. Герої, що віддають свої життя за таких людей, як ми з вами.
Всі ми пам'ятаємо "Небесну сотню". Я не хочу говорити. Нехай за мене скаже все цей вірш.

"..і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескоре
ної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні."
Автор невідомий

Скільки втрат було після - страшно й подумати. Скільки сліз було пролито. Скільки болю пережито. Ми не здамося. В нас просто не має на це права. В нас є герої. Справжні герої. Які завжди житимуть в наших серцях. І ми повинні цим пишатися! 

"Нелюди! Схаменіться!
Кров людська — не водиця!
Жити так не годиться.
Вам ваш гріх не проститься.
Воїнів прямо з неба
В рай пустили далебі?
Їм до діточок треба,
Мама кличе до себе…
Ворог вороном кряче,
А дружинонька плаче:
«Де ти, любий козаче?»
Горе горем віддяче
За провини ворожі.
Не було чом сторожі?
Плачуть на дощі рожі
На останньому ложі.
Хлопчики любі наші,
Ігорі, Колі, Саші…
В полум’ї тіла ваші,
Світ померкнув від сажі…
Ріками ллються сльози,
Похилилися лози…
Цілий світ у облозі…
Досить, Боженька, досить!"
(с)Інна Тарасюк-Совальська

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Дополнительная информация