Юлія Дідовець, ЧНТУ

Рейтинг:   / 111
ПлохоОтлично 

Минають роки, відлітають у вічність. Багато їх спливло з тих вересневих  днів, коли на нашу землю прийшло довгоочікуване визволення, прийшов край пануванню коричневої чуми. 21 вересня – день визволення Чернігівщини, а також мого рідного селища Куликівки від німецько-фашистських загарбників. А 28 жовтня ми святкуватимемо 70-річчя визволення всієї України.

Дорогою ціною заплатив наш народ за перемогу над фашизмом. Височать обеліски Слави, які нагадують живим про тих, хто не повернуся з кривавих боїв. Сьогодні дуже мало, але ще є живі свідки тих буремних воєнних років, які пережили війну, холод,голод, які допомагали піднімати Україну з руїн. Ми уславлюємо тих, хто наближав жаданий день Перемоги.

Не так давно, навчаючись у школі ми зустрічалися з учасником бойових дій, ветераном Великої Вітчизняної війни, інвалідом І-ої групи Мудрицьким Миколою Яковичем. Він розповідав нам, як у 18 років закінчив ІІІ курс Козелецького зоотехнікуму і, склавши іспити, добровольцем пішов на фронт. Гвардії майор запасу Микола Якович згадував, як йому, молодому лейтенантові мінометної роки, дали 30 бійців, 22 коня, 5 гвинтівок і жодного міномета… Його батарея входила до кінного артдивізіону 70 кавалерійської дивізії, займала й вела оборонні бої на рубежі «Лисичанськ – Рубіжне». Довелося воювати на Південно-Західному фронті,  у квітні 1944 року форсував Дніпро, визволяв міста і села України. А в червні 1944 року визволяв Поліську область Білорусії, а потім була Польща. При форсуванні річки Буг Миколу Яковича було поранено осколком від снаряда. Після госпіталю він був призначений комендантом містечка Хоментово в Польщі.

На уроці мужності скромний ветеран читав власні вірші, згадував воєнну юність, безжалісно розтоптану жорстокими чобітьми війни. І до сьогодні ветеран приймає щирі привітання зі святом визволення рідного краю від фашистів.

Війна… Це слово змусить здригнутися кожну небайдужу людину, бо за воєнних часів лилася кров наших предків. Вони гинули задля нашого майбутнього, нашого світлого та щасливого життя. Ці люди бажали своїм майбутнім поколінням тільки найкращого, вони намагалися вберегти своїх рідних  від негараздів та воювали за мирне небо над головою.

Усе почалося з мирного зібрання, яке згодом переросло в криваву розправу над мирними людьми, що вийшли на Майдан, щоб заявити про своє волевиявлення – жити по-європейськи.

Тоді пролилася кров, і справжніх патріотів України, які віддали життя за свою державу, тепер ми називаємо «Небесною сотнею». Хотілося вірити, що це були останні криваві події і Україну чекає світле європейське майбутнє, з демократичними цінностями.

Та лихо,як завжди, прийшло неждано. Почалися бойові дії на сході України.  І сьогодні ми добре знаємо 13-ий та 41-ий батальйони Чернігівщини, що самовіддано воюють у зоні АТО. 59 молодих воїнів із моєї рідної Куликівщини захищають кордони України на Сході. Серед них мої земляки: Володимир Антоненко, що охороняє кордон Луганської області, боєць 13-го батальйону, капітан Андрій Сеньок, командир відділення 41-го батальйону, Олександр Кукота – боєць І танкової бригади, мобілізовані третьої хвилі Федір Примаченко, Олександр Шкеда та багато інших. Серед них є і добровольці. Недавно вони перебували в 10-денній відпустці й щиро дякували землякам за матеріальну й моральну підтримку. Ці хлопці, мужні й самовіддані, не ховаються за чужими спинами, а боронять рубежі своєї Вітчизни. Вони підставляють своє мужнє плече під бій куль, а ми спокійно йдемо відпочивати в своє тепле ліжко, не згадуючи, про цих героїв. Повертайтесь живими, хлопці!

Людина не вибирає собі Батьківщину, як не вибирає матір. Ми народжуємося, одержуючи разом із життям як безцінний дар Вітчизну, материнську ласку, рідну мову. Крізь роки проносить людина любов до того куточка землі, де вона побачила світ, де все їй знайоме, звичне й рідне. Рідна земля сьогодні в огні.

Тривожні дні настали. Гримлять вибухи й постріли, гинуть молоді люди, найкращі сини мого народу заради миру, спокою й цілісності нашої держави. Ми, молоді люди, хочемо жити в мирі й бачити чисте, блакитне небо над головою, бути впевненими в завтрашньому дні.

Слава Україні! Героям слава!

Дополнительная информация