Красива обгортка (код смс zz58487+4)

Рейтинг:   / 5
ПлохоОтлично 

Торкнувшись теми українського козацтва, а зокрема нинішнього, можна було б, перекосивши обличчя скептичною посмішкою, довго порівнювати сучасних козаків із славетними пращурами. Саме в цьому напрямі я було вже і хотіла вести свої роздуми. Та ні, чого ж відразу шукати негатив, спробую краще побачити зерна добра в цьому суспільному явищі.

Для того, щоб з’ясувати значення теперішнього козацтва, хотілося б спочатку згадати, що економічні, політичні, національно-релігійні, соціальні і військові причини утворення і, так сказати, функціонування козацтва на наш час вже не є актуальними. Як на мою думку, сучасні козаки мають єдине головне покликання – відновлення традицій і підвищення національної свідомості, виховання патріотичного духу народу. Кожного року в нашій країні проходить безліч заходів, фестивалів, концертів, де можна спостерігати це саме відновлення українських традицій. Є люди, які віддано присвячують свій час і свої зусилля вивченню історії козацької культури, технік козацького танцю, їзди на конях, особливостей бойових мистецтв, пошуку і відновленню тогочасного фольклору, рецептів традиційної їжі козацької доби. Мені приходилося бачити, як саме такі ентузіасти, люди,  що сповнені патріотизму і щирої любові до свого діла, несли це в народ. Прекрасне видовище, незабутнє і надихаюче знайомство з історією рідної держави. Це насправді захоплює і вражає. Але є і такі сучасні козаки, які вдягли шаровари і вишиванку та й ходять задравши носа, нібито вони і по морю плавали, і з турком воювали, і землю шапками носили на могилу воєводі. Хто знає, може комусь не вдалося вдовольнити свої потреби у власті або досягти значимості у суспільстві чи в сім’ї, от людина покопалася у корінні своєму та й стала отаманом.

Тут, я думаю, головне відрізняти справжнє від фальшивого і не дозволяти другому негативно впливати на формування відношення до першого.

Але, якщо в країні відновлюється козацтво, з його традиціями і культурою, то це, може поки що, велика робота, направлена на декорування і розписування обгортки для патріотичного відношення народу до Батьківщини. Це наче яблучко блискуче, червоне, але гниле всередині…

Без сумніву, це чудово, коли дитина хоче навчатися прекрасно справлятися з шаблями, вправно танцювати гопака, виробляти надзвичайні трюки на коні, що галопом скаче. Це дає можливість з дитинства пізнати історію славетних пращурів, приєднатись до неї та, в якійсь мірі, не залишає часу і місця для бажання шукати радості в спиртних напоях і наркотичних речовинах.

Але, що знаходиться під красивою обгорткою? Ми носимося з нею, вкладаємо в неї кошти, демонструємо її іншим країнам…

Дитина вдягає на свята вишиванку, знає подвиги національних героїв, вміє співати козацькі пісні, любить свою Батьківщину. А чи впевнена вона в тому, що в своїй країні вона обов’язково отримає освіту, отримає роботу, їй буде, де жити і працювати на благо своїй державі, аби та процвітала і мужніла. Впевнена, що їй і думати не захочеться про те, що за кордоном можна знайти краще життя? Впевнена вона, що потрібна своїй країні? Як на мене, пишатися минулим мало для виховання патріотів, потрібна ще і віра в майбутнє. Патріотизм не зовнішня оболонка, він десь всередині. Він повинен селитися в серці, а не лише лягати вишивкою на полотняні сорочки.

Добре, якщо існування сучасного козацтва не є самоціллю, а несе щось більше для суспільства і держави. Може це лише перший крок? Може, попрацювавши добре над оформленням красивої обгортки, ми станемо турбуватися про наповнення? Не знаю, але я дуже сподіваюся на це.

Дополнительная информация