Ісаенко Дарія, Седнівський НВК Чернігівського району (код смс: zz58487+19)

Рейтинг:   / 222
ПлохоОтлично 

          Моя мрія

 Осінь щедро встеляє дорогу яскравими гобеленами. Ідемо рука в руці вдвох – я і моя мрія. Мені трохи лячно: я ще не знаю, яким буде моє завтра. Тому з надією вдивляюся в очі своїй супутниці: «Чи не помилюсь?» Вона не відповідає, лише мовчки дарує мені теплу посмішку. І я їй вірю.

Шарудить листя під ногами, огортаючи мої думки поезією. Я йду в майбутнє. Цю дорогу давно для себе обрала. Ще тоді, як двійко – первачків, зустрівши мене на перерві, наввипередки розповіли про свою «таємницю»: у їхньому садку під грушкою оселився їжачок. Я стояла і слухала своїх нових подружок не перебиваючи. Мене вразила їх безпосередність, наївність. На мене дивилися дві пари очей і кликали за собою в дитинство. Дівчата щебетали навколо, розмахували руками, знайшовши в моїй особі уважного слухача.

Ось тоді я вже твердо вирішила: стану вчителем. Справжнім вчителем. Грамотним і ерудованим, добрим і людяним, всезнаючим і запальним. А як же вимогливість строгість? Переконана, що без цього сьогодні іноді не обійтися. Але тільки іноді. Бо якщо мене любитимуть діти (а саме так це і буде), вони осягатимуть науку легко і швидко, без нагадувань.

Заплющую на мить очі. Переді мною клас. Маленькі парти вишикувались рівненьким рядами. Я – вчителька. Уже не Дарія, а Дарія В’ячеславівна. На мене спрямовані десятки допитливих очей. З чим прийду до них на урок?

Я розумію це дуже відповідально! Адже в моїх руках будуть не просто діти, я буду опікуватись Людиною. Я дуже люблю дітей і віддам для них своє серце і душу, все до останку. Я нестиму на кожний урок їм казку, у якій не буде місця злу. Там житиме лише добро. І будуть там мої вихованці почуватись спритними і сильними, розумними й ерудованими. Вони відчуватимуть себе потрібними на уроці, такими без яких у класі не обійтися. Я не буду їх «наказувати» оцінками. Бо хоче, щоб моя школа, мій клас були республікою Радості. Щоб сходження на гору Знань  було легким і цікавим. Щоб прокинувшись вранці, мої вихованці казали: «хочу до школи до своєї вчительки».

… Шарудить листя під ногами. Мене за собою зве мрія. І я не полишу її, бо вже сьогодні певна – це моя дорога, це моє життя!

Дополнительная информация