Коваленко Оксана, філологічний факультет
Рейтинг:
/ 40- Подробности
- Категория: 04.2013
- Опубликовано 31.03.2013 18:50
- Автор: Коваленко Оксана
- Просмотров: 774
Життя без проблем – не життя! Як на мене, саме вони змушують нас задуматися про те, що нас оточує, активізують наше бажання щось змінити у суворому повсякденні, допомагають скерувати мислення на пошук нових сміливих ідей та, нарешті, підштовхують до рішучих дій. Отже, наявність проблем – це природне явище, і, як радять психологи, не слід шукати шлях, який позбавить від них, – важливо знайти шлях, який допоможе їх вирішити. Певна річ, що для цього потрібно правильно виокремити суть цих самих проблем та визначити пріоритетність їх розв’язання.
Що може бути важливішим для кожної людини, аніж її власне життя та здоров’я? Безумовно, що мати міцне здоров’я важливо для всіх студентів, допитливих та амбіційних особистостей, так би мовити, юних пагонів нашої нації, а якщо серйозніше, то людей, від яких справді залежить майбутнє сучасного суспільства. Але, на жаль і на диво, у нашому улюбленому університеті бракує регулярно працюючого медичного кабінету, куди можна було б звернутися при погіршенні самопочуття, на яке чомусь нерідко скаржиться сучасна молодь. Мені здається, це є доволі серйозною проблемою, адже усі ми люди та часто стикаємося з подібними ситуаціями. Та спитавши пересічного студента нашого навчального закладу, зазвичай можна почути, що медпункт знаходиться біля Красного Мосту, але ж лікар звідти працює лише до дванадцятої години дня і він переважно виписує довідки. Тому зрозуміло, що добігти туди у разі невідкладної потреби навряд чи вдасться. Також ходять чутки, що черговий лікар має бути на факультеті фізичного виховання, але про його точні координати більшість студентів не проінформована і не факт, що здогадується про його існування взагалі. На мою думку, це питання потребує якнайскорішого вирішення, адже ми маємо піклуватися про безпеку власного здоров’я. Тому потрібно відвести для цього спеціальне приміщення, про розташування якого було б усім добре відомо і де можна було б отримати кваліфіковану медичну допомогу.
Хоча, безумовно, ми, студенти, як дорослі та відповідальні люди, маємо не доводити себе до стану хвороби та вміти попередити її. Але з цим завданням часто дуже важко впоратися, зважаючи на напружений графік нашого навчання. Як говорить викладач валеології Кудін Сергій Федорович, в університеті немає неважливих предметів. Важко не погодитися з цими словами. Але якісно підготуватися до кожного предмета фізично не стає часу, особливо беручи до уваги те, що філологічний факультет навчається шість днів на тиждень та ще й у другу зміну. Таким чином, доводиться жертвувати або життєдайним сном, або конституційним правом на відпочинок, або рівнем своєї успішності. Очевидно, що ці варіанти не дуже влаштовують студентів. Тому моя пропозиція вирішення цієї проблеми – надання дня самопідготовки, який врятував би від безсонних ночей та зайвих стресів.
Як бачимо, перші дві проблеми доволі насущні і дещо буденні. Але третя проблема, яку я вважаю найважливішою, – водночас і найбільш глобальна. І вона стосується мотивації студентів до майбутньої педагогічної діяльності. Адже професія вчителя – найсвятіша на землі, але чомусь ми часто забуваємо про це. Чимало студентів не збирається працювати у школі взагалі, але тоді постає питання: навіщо п’ять років гаяти час на те, що навряд чи знадобиться в майбутньому? Ми боїмося, що професія вчителя невдячна, неймовірно складна, а за неї ще й платять мало. Але ж я вірю, що вона наповнена не лише прикрими моментами, а, навпаки, може викликати неймовірне відчуття щастя та взаємовіддачі від спілкування з дітьми, подарувати радість від пізнання ними світу, надихати на нові здійснення та перемоги. Тому мені хотілося б, щоб викладачі усе більше звертали увагу на такі речі, тим самим допомагаючи нам пройнятися важливістю і величчю цієї професії. І хто знає, можливо хтось закохається у неї під час навчання в університеті, навіть якщо не думав про це при вступі.
Отже, коло найбільш впадаючих в око студентських проблем, сподіваюся, окреслене. І тепер залишається докласти всіх зусиль для їх успішного вирішення. Маю надію, що це під силу адміністрації нашого університету та студентському загалу. Адже кожну проблему можна сприйняти як можливість вдосконалення та розвитку. Головне, зберігати оптимізм та природну жагу до змін на краще, оскільки саме це зазвичай допомагає діяти найбільш ефективно.