Українська мова

Рейтинг:   / 105
ПлохоОтлично 

Чи замислювались ми над тим, що ми робимо для суспільства? Чи є ми єдиним суспільством у нашому 2014 році? Мабуть, так… Мистецтво слова кожного народу має національну самобутність, є носієм ознак, що характеризують націю, відбивають ментальність народу. Український народ не є винятком. Всі ми добре знаємо ім’я вікопомного символу України – Тараса Шевченка. Він зробив все, аби ми зараз жили у незалежній державі. Він боровся за народ, боровся за українську мову… І ось той момент настав: ми живемо у суверенній державі, розмовляємо українською мовою. Але чи знаємо ми, як боровся наш народ за нашу українську мову?

Тематика творів кожного народу залежить від економічних, суспільних умов. Українське письменство посприяло пробудженню національної свідомості бездержавної української нації. Воно стало оборонцем прав народу, а художня творчість – трибуною захисту. На мою думку мова є одним із факторів консолідації суспільства. Вона є одним із об’єднуючих процесів, які відбуваються у будь – якому суспільстві. Після смерті Тараса Григоровича Шевченка такий процес найактивніше відбувався у першій та другій половині 19 століття.

Представниками цього періоду були : Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Панас Мирний, Іван Нечуй – Левицький, Михайло Старицький та інші. Адже саме у їх творах відчутні нотки патріотизму. Простежимо цей процес у творчості Лесі Українки. Її образ в українській літературі вважають «світлом нагірним». Адже своєю проповіддю вона будила зі сну націю і вселяла віру й надію в її духовні сили. Аби це довести наведемо приклад. У 1893 році у Львові вийшла її перша збірка « На крилах пісень ». Саме тут відчутні патріотичні мотиви.

До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.

Українська інтелігенція є носіями національної ідеї, її продовжувачами. Вони досягли своєї мети. Уперше День Незалежності України було відзначено 16 липня 1991 року. Цей день був призначений в пам'ять про те, що рік тому – 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Саме тоді ухвалили постанову «Про День проголошення незалежності України». У ній зазначено: « Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України…». Згодом цю дату було змінено на 24 серпня 1991р.

В цей час уже більшість населення розмовляла українською мовою, письменники видавали твори і просто вона стала всім рідною. 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України.  І найголовніший момент – Стаття 10, розділ І, державною мовою в Україні є українська мова. Саме тут ми можемо побачити як із процесу консолідації суспільства вона переходить у складову держави, без якої не може існувати жодна країна. Отже, тепер держава незалежна, народ вільний, мова офіційна – українська.

Мова пройшла тернистий шлях, аби бути зараз державною. Мова – це потужне знаряддя, символічний інструмент до консолідації нації. Із здобуттям незалежності впровадження української мови в усі сфери суспільно – політичного життя слід розглядати як необхідну передумову процесу національного і державного творення.

Мова в державі стає основним національним  творчим чинником не тому, що вона мелодійна, багата чи самодостатня, а тому що вона постійно аналізує збережену нею традицію та досвід, збагачуючись національною ідеєю, формує відчуття єдності нації. Спільна мова є одним з головних чинників, що забезпечують національне єднання.

Після смерті Тараса Григоровича Шевченка наш народ здобув найголовніший свій скарб – мову. За її боролися, її знищували і Валуєвським циркуляром 1863 року, і Емським указом 1876 року, але все ж не змогли зламати менталітет нашого народу, його віру у світле майбутнє. Давайте ми її збережемо і пронесемо крізь віки перемог і поразок, нещастя і радості.

Дополнительная информация