Черниговский студенческий портал

Чи замислювався хтось над тим, наскільки важкою й неосяжною є професія вчителя? Як  нелегко бути добрим, уважним,совісним педагогом, про якого в народі кажуть: «Учитель від Бога!»

Іноді можна почути, що в наш час дуже важко знайти хорошого вчителя. Більшість з педагогів, так би мовити, «виконують свою роботу» не дивлячись на те, як вони це роблять.

Що ж заважає  вчителям оволодіти сучасними комп'ютерними технологіями навчання,  розмовляти на декількох іноземних мовах, володіти такими якостями як любов до дітей, енергійність, емоційність, стійкість, терпіння і наполегливість, почуття відповідальності, відданість улюбленій справі, почуття гумору, багата фантазія, працьовитість, самовіддача, оптимізм, патріотизм …

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту звернулося до керівників освіти різних рівнів з пропозицією назвати десять найгостріших проблем сучасної української школи. Керівники  освіти визначили багато проблем, але спільними є:
1.    Недостатнє фінансування галузі;
2.    Застарілі комп’ютери, відсутність сучасного Інтернету;
3.    Підготовка, підвищення кваліфікації вчителя, його низька заробітна плата;
4.    Складна процедура тендерних закупівель;
5.    Застаріла матеріально-технічна база навчальних закладів.

А як на це дивляться звичайні вчителі?  Звичайно, для багатьох із них однією з найгостріших є проблема заробітної плати. Хай і не дотягує вона до обіцяної середньої по промисловості але ж скільки вчитель відбирає з неї від власних дітей та тратить на ручки, зошити, папір, фарбу для принтера, методичну літературу, і таке інше. Це може тільки вчитель...

Крім зарплат, однією з проблем сучасної школи є бюрократизм, папери та все інше, що відволікає вчителя від основного - навчальної та виховної робота з дітьми. Для атестації  вимагають опис досвіду – досить товстенькі папки, і пишем, бо хочемо категорію, хоча нікому це  не потрібно, а забирає багато часу і знову ж таки коштів учителя.    Постійно спускають на школи різні "звірячі" конкурси - "Кенгуру", "Левеня", "Лелеченя", "Русский медвежонок", "Колосок", "Грінвіч"... І вчителі повинні (безкоштовно) організувати дітей, зібрати гроші, все це провести. Крім них є й інші - олімпіади, конкурси Яцика, Шевченка.  Хтось захоче (міліція,  податкова, пенсійний фонд, пожежники)  поставити галочку про проведення конкурсу, а все спускають на бідного вчителя .

Чому ніхто не задумається, що будь-яка робота повинна оплачуватися, невже це не     порушення закону?  Постійні звіти про пропуски уроків, про план роботи на канікули з классом,  проведення цієї роботи на канікулах, про роботу з обдарованими учнями, і т.д.

Школам не виділяються кошти ні на таблиці, ні на приладдя, хімреактиви, спортивне обладнання. Для шкільної бібліотеки коштів стільки, що на один журнал ледь вистачає. І знову вся періодика лягає на плечі вчителів. Кажуть, шукайте спонсорів. А де їх шукати і як вмотивувати виділяти гроші на школу?

Останнім часом стало модним говорити про використання інтерактивних технологій і інформаційно-комунікативних технологій у навчально-виховному процесі. Це в той час коли в школі є один проектор (дякувати спонсорам) та ноутбук. І  вчителі змушені шикуватися в чергу , щоб провести такий урок.

На ремонт шкіл виділяють мінімальні кошти (в коридорі побілити, десь підфарбувати), і знову основний ремонт в кабінетах лягає на їх завідувачів, класних керівників. І змушені вони з простягнутою рукою йти до батьків. А ті нехотя йдуть на батьківські збори з думкою: "О, знову гроші вимагати будуть!".

А як не згадати курси підвищення кваліфікації? Всі розуміють, що це формалізм, що в тій якості, в якій зараз вони є, ці курси нікому не потрібні, але без них не атестують. От і вирушає вчитель на три тижні підвищувати кваліфікацію з усіх предметів, які він читає в школі, а в сільській їх може бути до п'яти.

Останнім часом почали говорити про професійне вигорання вчителя та його профілактику. Як би було гарно, щоб вчитель хоч раз на декілька років їздив у санаторій за кошти держави (не за оті 1000 грн, які нам дають на оздоровлення). Щоб це було  дійсно і оздоровлення і профілактика професійного вигорання. Але ж вчителі маючи масу болячок і проблем не завжди йдуть навіть на лікарняний (бо як же виконання програм, кінець семестра, контрольна, відкритий урок), переходжують все на ногах, отримують ще більші проблеми, отут би і згодилася путівочка від держави. Але, стоп! Який санаторій? Скоро весна, а з приходом весни в учителів, особливо сільських,  з'являються нові проблеми. Але вони вже більше пов'язані з сільським господарством…..

Олена Кульбака,

факультет початкового навчання ЧНПУ імені Т.Г.Шевчкнка