Творчі здобутки викладачів і студентів ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка різних років навчання (Василь Буденний)

Рейтинг:   / 2
ПлохоОтлично 

                                                  ВАСИЛЬ ЙОСИПОВИЧ БУДЕННИЙ
Народився 20 вересня 1947 р. у с. Смолин Чернігівського району Чернігівської області. Закінчив Київський державний педагогічний інститут. Доцент кафедри мов і методики їх викладання в початковій школі Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка.
Автор збірок «Дарунки вересня», «Орбіта зернини», «Третє повернення», «Живиця жнивного тепла», «Моя ти, земле», «Сиве багаття», «Під сьомим небом», «На вістрі власного меча», «Дев’ятисил», «Осяяння», «Шлях до осяяння», «Життя у слові», «Поживна меса», «З жебрацької торби», «Прощання з вороним», «З гіркою правдою на ти», «В серцях злинялий помаранч», «У притчах суть єства мого», збірок для дітей «Абетка-мозаїка», «У школі і вдома», «Прочитай і розмалюй», «Рано-вранці на зорі», «Вундеркінди з нашого під’їзду».
Лауреат обласних премій імені Олекси Десняка та імені  М.Коцюбинського.

                                              
Від стужі сніг зіщулився в яругах –
Така холодна видалась весна.
На лісових проталинах у дуги
Негода клята проліски згина.

Голівки білі ладна їм відтяти,
Сльотавим вітром стерти, задушить.
Ну, а вони уперлися затято
І тихо промовляють: «Будем жить!»

Ні перед ким не станем на коліна,
Нам духу стачить в світ іти на ви.
Ось-ось вже сонце промінь з неба кине,
Упевнившись, що ми ж таки живі.

Хай трохи приморожені, прибляклі,
Та все ж здолали товщу крижану,
Під землю не сховались з переляку,
Хоча життя й стояло на кону.

Нас вберегли любов, надія, віра –
Все те, що обійма в собі душа…
Ключ журавлиний вже покинув вирій,
На поклик першоцвіту поспіша.

                                              ***
Звідки і куди я повернувсь,
Із якої і в яку країну,
Що знайшов тут і що там покинув,
І чиїм вже сином я зовусь.

Бачим перевтілення швидке
Після «непорушного Союзу»,
Стаємо рабами «любих друзів»…
Хто з нас думав навіть про таке?!

Стало більше, правда, шоу-свят,
Стало жити веселіш сьогодні,
Домоглися жданої свободи –
Грабувать безкарно і вбивать.

Доїдає бездуховний СНІД
Душі наших діток непорочних
Й, руки потираючи, регоче
З нас не тільки Захід, навіть Схід.

Ошукались, дурені ж як є,
В дурості не каємось затято,
Чубимо по-братньому брат брата,
Думаючи кожен про своє.

Про своє, чого у нас нема
(В головах нема своєї ж клепки).
Тож і справи наші досить кепські…
Темінь – там, а тут, на жаль, – пітьма.

                                             ***
Як на мене, не все й погано, –
Бога охами гріх гнівить:
Не брехав, й не попав в оману,
Й не забув, як людей любить.

В розгалуззі і діти, й внуки
(Чи не Божа ж це благодать?)
Й ці рядки, що пройшли крізь муки,
Можу з радістю вам віддать.

Ще у берег Десна хлюпоче,
Ще нащадкам саджаю сад
І дивлюся їм прямо в очі,
А не вбік, чи кудись назад.

Головне – ще світліє мама
Теплим променем  у вікні,
То чому ж я не сплю ночами,
Чом так тоскно бува мені?

Чом в щоденних своїх молитвах
Все частіше прошу Творця,
Осяйнути нас, темних, світлом
Й не ховати Свого лиця.

І простити нам, нерозумним,
Те, що можна іще простить.
Нам лишилось як слід подумать,
Як же далі в цім світі жить.
                                           ***
На мить навідала мене
Й, не попрощавшись, відлетіла,
Вже іншим понесла на крилах
Надії світло осяйне.

Не ображаюсь, навпаки,
Завдячую тобі за слово,
За дотик справжньої любові,
За роздуми мої гіркі.

За нелукаву простоту,
За те божественне прозріння,
Що будить людяність в людині
В годину люту, непросту.

Світловеличносте моя,
І непостійна, і примхлива:
Ти й справді Музи донька дивна:
Поезія – твоє ім’я.


Від покоління до покоління : творчі здобутки викладачів і студентів
ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка різних років навчання. – Чернігів, ЧНПУ, 2012. – 40 с.

У вас недостаточно прав для добавления комментариев.
Возможно, вам необходимо зарегистрироваться на сайте.

Дополнительная информация