Анна Барбаш, колегіум №11
Рейтинг:
/ 7- Подробности
- Категория: 01.2015 (Соборність)
- Опубликовано 19.01.2015 13:00
- Автор: Анна Барбаш
- Просмотров: 129
Упевнена, що сильна, незалежна, демократична Україна буде стояти на одному рівні з державами Європи. Це означає, що орієнтація на Європу як стосовно економічного розвитку, так і її безпеки є актуальною.
Ми можемо пишатися тим, що наша країна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Українці мають усі підстави стверджувати, що їхня Батьківщина не раз переживала дні могутності й слави, мала справді легендарних героїв, мужньо долала найважчі випробування, відроджувалася, виростала з руїн, виховувала нові покоління закоханих у рідну землю лицарів правди й волі.
Скажу одне тільки слово «Україна» – і в уяві постають волелюбні козаки із Запорозької Січі, тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі й у дворі, п’янкі любисток та м’ята, верба край дороги, соняшники – круглі кобзи, які земля-мати підняла зі свого лона на високих живих стеблах, бабусина вишиванка, рушник український. І неодмінно бачу поле волошкове, рідну землю, зігріту теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, чую чарівну українську пісню, мову солов’їну, як море, глибоку, могутню, бринять хвилюючі рядки віршів поетів різних віків і років.
Перегорнемо сторінки історії… Київська Русь тісно співпрацювала з Грецією, Константинополем. Уже в той час наші предки спрямували свій курс розвитку на основні європейські цінності. Козацьку державу Богдана Хмельницького в Європі сприймали як країну із самостійною роллю на міжнародній арені. Проте завжди Україні заважала шовіністична політика Російської імперії. Згадаймо Україну за часів гетьмана Івана Мазепи, Українську революцію 1917 року і Центральну Раду. За свою багатовікову історію український народ, обороняючи власні кордони, свободу й гідність, ніколи не спокушався на чужі землі, не прагнув підкорити інших, не нав’язував свою волю. Він завжди жадав миру, злагоди й братерства. Тож нехай приклад кращихзахисників України навчить нас справжньої синівської вірності до неї.
Особисто для мене Україна – це мій дім, родина. Мені не байдужа її доля, майбутнє нашої нації. Усвідомлюю всю повноту відповідальності за подальший розвиток моєї держави.
Я людина з активною громадянською позицією. Тому вирішила для себе, що вступ України до Євросоюзу сприятиме зближенню націй, встановленню миру, поліпшенню економічного та соціального статусу країни. Зрозуміла, що наше прагнення стати європейською країною буде реалізовано тільки тоді, коли не лише окремі політичні лідери, а й усе суспільство в цілому обере цей шлях.
Проте одного лише бажання замало. Нам ще потрібно докласти багато зусиль, щоб вийти на рівень європейських стандартів. Та найголовніше – ми повинні позбутися комплексу меншовартості та відчути себе рівними серед європейських народів. Процес наближення України до Європи стане реалістичним тільки тоді, коли ми, молоде покоління, приймемо ідею європеїзації нашої держави, відродимо європейську сутність України та її духовні цінності. Я волію, щоб усі суперечки, які відбуваються на даний момент, закінчили своє існування, щоб кожен українець усвідомив:
У щасливі й злі години
Ми для неї живемо,
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо.
В. Самійленко
На мою думку, сьогодні українці кожною клітинкою мають усвідомити нашу провідну національну ідею – ідею єдності нації та соборності. Проте національна безпека України полягає не лише у створенні умов для виживання нації, а й зміцнення її авторитету, у можливості широкої участі моєї держави в реалізації загальнолюдських інтересів її громадян. Політики розуміють, що без сильної України неможлива стабільна Європа.
Україно моя, європейська державо! Бачу її у майбутньому. Жайворонки дзвенять у синьому небі, пшениця колосом дзвенить-шумить на полях, Дніпро-Славута котить хвилі свої через пороги. А в містах і селах людина любить людину, пошана й честь живе в сім’ї, без лицемірства й зради, без кровопролиття й розстрілів виростають діти. Схиляю голову перед тобою, моя Україно, бачу невимовну красу твою, чую мелодії нових пісень, бачу, як нові таланти, нові покоління українців мережать твою оновлену долю, відкривають твій новий день.
Пишаюся тим, що росту українкою, знаю історію, традиції свого народу, шаную Конституцію і цінності, які в ній закладені. Навчаюся в колегіумі, який є сучасним, модерним, наповненим європейським духом; це навчальний заклад високої гуманістичної та демократичної культури спілкування, творчої співдружності й співпраці вчителів та учнів.
Мрію здобути вищу освіту, бути конкурентноспроможною на ринку праці, уміти планувати стратегію творчого пошуку та власного життя, визначити своє життєве кредо. Хочу, як більшість європейців, подорожувати світом і пишатися громадянством України. Вірю, над нами завжди сяятиме національний синьо-жовтий прапор і мільйонами голосів завжди звучатиме Гімн України. Усією душею бажаю: живи, Україно, квітни, мужня моя красуне, Україна-пісня, Україна-воїн, Україна-трудівниця!