Головко Владислава, ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка, Інститут історії
Рейтинг:
/ 47- Подробности
- Категория: 02.2015 (День закоханих)
- Создано 02.02.2015 13:15
- Опубликовано 02.02.2015 13:15
- Автор: Головко Владислава
- Просмотров: 416
Ще з дитинства кожного разу, коли я приїжджала до бабусі й дідуся, я прохала розказати їх історію кохання. З того часу нічого не змінилося – чи мені три роки, чи десять, чи вісімнадцять – я все одно чекаю розповідь про їх love story. Можливо, їх історія не найромантичніша, та я вважаю їх героями – стільки витримувати одну людину – це подвиг
Їх знайомство було накреслене долею, тому що мій дідусь жив зі своєю сім’єю по вулиці Круговій, а бабуся, на сусідній – Селюка. У народі цей район називають червоним хутором.
Дідусь – статний, високий, чорнявий чолов’яга, поміж своїх товаришів його називали – «Сам пан-отаман Скачок», був тим ще красунчиком, за яким в таємну бігали всі дівчата. А ось моя бабуся – навпаки, рудоволоса, з веснянками на обличчі. Дідусь каже,що вона була схожа на Пеппі – довгу панчоху – така ж шибайголова, але добра із відкритою душею. Можливо, сама це підкорило серце мого дідуся І ось, вони зустрілися,спочатку ніякою симпатії не було, навпаки, вони шуткували один над одним, глузували, робили одне одному все на зло. Іноді, бабуся навмисно злила дідуся, і через це розплачувалися «сливою» на носі.
Їх життя схоже на якийсь фільм, де, звичайно, бувають, і хороші, і погані моменти. Не дивлячись на всі перепони життя, вони змогли зберегти сім’ю, і дуже добре підкидують дрова у сімейне вогнище, щоб воно чим дуще горіло і ніколи не стихало.
Знаєте, я досі не можу повірити, що ці дві особистості – такі різні, змогли стати одним цілим, а все завдяки такому великому почуттю, як кохання. Вони разом вже 47 років, у них двоє прекрасних дітей та двоє онуків. Іноді вони сваряться, бабуся, так само, як і раніше дратує дідуся, і так само, як у ті 50 – ті ходить зі «сливою» на носі, а потім дідусь тихо, як кіт, муркоче бабусі –«пробач».Я часто до них приїжджаю, і знаєте , вони вчать мене грати у «дурня», ми розгадуємо разом кросворди.
Справжнє кохання не має меж. Я побачила це на прикладі своїх близьких, і ,іноді, мрію отримати такий подарунок долі. Хочу в кінці сказати,що кохання – це саме те почуття, яке рятує нас від болю, яке дає сили нам вірити у добро і мир. Бажаю всім кохати так віддано, щоб потім про це написали таке ж есе.