Бородіна Ірина, технологічний факультет
Рейтинг:
/ 24- Подробности
- Категория: 04.2013
- Опубликовано 29.03.2013 21:12
- Автор: Бородіна Ірина
- Просмотров: 442
Гадаю, що більшість з нас, якщо озирнеться навколо та прискіпливо подивиться на процеси, які відбуваються в освіті, дуже швидко прийдуть до висновку, що щось тут не так. В школах вчитись нецікаво, в університетах дають або нецікаву, або застарілу інформацію. При чому скрізь основна вимога до учнів-студентів — вивчити якомога більше, просто таки забити собі голову, а чи занадобиться воно в майбутньому, навряд чи хто дасть однозначну відповідь.
Розпочну з того, що особисто мені не одразу після школи вдалося вступити до університету. Та так склалася доля - прийшлось в училищі отримувати певний багаж знань та вмінь, і це не аби як допомагає в моєму теперішньому студентському житті.
Мене, як студентку 4-го курсу хвилюють такі ж проблеми, як і всіх інших, просто дехто боїться промовити це в слух або ж просто елементарно не хоче над ними замислюватись.
Як це не було банально, але першою постає проблема студентських стипендій. Можливо я дещо і меркантильна, але дивіться самі. Начебто і сума стипендії не мала (деякі і зарплатню отримують меншу, та на таких не хочеться рівнятися), але її вистачає, щоб ледь зводити кінці з кінцями. Більше щастить в цьому плані місцевим студентам, їм не треба платити за гуртожиток, та й на їжу не потрібно витрачати чималі гроші. Я вже не кажу про те, що ми молоді і нам хочеться гарно вдягатися, або ж взагалі хоч іноді купувати необхідні речі.
Все життя ми вирішуємо певні питання стосовно нашого майбутнього. В школі - куди піти навчатися, в університеті - куди йти працювати. Мені, все своє свідоме життя хотілось виїхати з мого невеличкого містечка, де я народилася, і не тому, що не люблю його, а мене зовсім не надихали перспективи майбутнього життя та розвитку в ньому. Тому що все котиться казна куди! А тепер попереду чекає розподіл по містечках нашої мальовничої Чернігівщини! Адже держава фінансувала моє навчання - тепер я її боржник! І знову повернення майже туди й звідки приїхала, та ще й з «бонусами», бо в тебе не має власного житла і достатньої зарплатні. Якийсь кругообіг отримуємо в результаті! Заради чого питається вчився 5 років - незрозуміло! Я вже не торкаюсь того, що тільки певний відсоток знань знадобиться в майбутній роботі, і то не факт.
З середньою спеціальною освітою не беруть на роботу, бо немає вищої освіти, з вищою не беруть, бо не має досвіду роботи - і знову повертаємось до замкненого кола! І в результаті отримуємо тисячі некваліфікованих спеціалістів, які навчаються заради шматка пластику під соусом "вища освіта". Чесно кажучи від своїх перспектив мені аж плакати хочеться! Якби це допомогло - то я б так і зробила!
І все б то нічого якби було де жити, тим самим молодим спеціалістам, які хоч якось прагнуть кращого життя, ніж на своїй історичній Батьківщині. Після того як пролунає "останній дзвоник" в гуртожиток дорога закрита, при початковій зарплатні (це в кращому випадку!) 920 грн і при мінімальній оренді квартири 1200 гривень, дебет з кредитом молодого спеціаліста навряд чи зійдеться. Прийдеться зовсім не їсти, ходити пішки і носити ті речі, які придбав під час навчання, ну, звичайно, якщо вдалося викроїти з тієї мізерної стипендії!
А тепер подумаємо куди котимось ми і наша країна! Можна безкінечно філософствувати про те, що кожен сам будує своє майбутнє! Можливо і так, але система освіти ставить такі рамки, вибратися з яких майже неможливо!
І, мабуть, вже саме тут ви згадаєте про батьків, які допомагають фінансово. Але ж, шановні, не у всіх є такі батьки! Та вже й досить того, що вони максимально відмовились від усього, тільки заради отримання нами хоч якоїсь освіти!
І вже тепер, стоячи майже на порозі виходу зі стін навчального закладу, починаєш задумуватись може не потрібно було все це починати? Бо ти йшов вчитися, знову ж таки, заради папірця "вища освіта" і в майбутньому ця професія можливо й не принесе тобі очікуваного задоволення, та й взагалі навряд чи ти підеш працювати по спеціальності за мізерні гроші.
Ви скажете, яке ж вирішення даних проблем? Варіантів може бути безліч: можливо і надання студентам пільг, або підвищення стипендій, надання соціального і фінансового захисту молодим спеціалістам. Ми всі живемо заради перспектив в майбутньому. Ніхто не вимагає манни небесної, а просто елементарних умов життя та праці!
Я вибачаюсь, за те, що можливо деякі моменти піддала критиці, але це моя власна думка.
Дуже прикро, що з такими темпами життя ми розучились задумуватись та співпереживати, єдине чого прагнемо - забити голову скороминучими емоціями. Киньте кістку, дайте видовищ і будемо щасливими.