Кочетова Аліна, хіміко-біологічний факультет
Рейтинг:
/ 68- Подробности
- Категория: 04.2013
- Опубликовано 30.03.2013 10:09
- Автор: Кочетова Аліна
- Просмотров: 735
Хвилюючись б’ється серце, коли чую, як розмовляє більшість моїх співвітчизників. Велика рідкість зустріти людину, яка б говорила українською мовою не лише перед поважною аудиторією, чи на сцені, чи з екранів телевізорів, чи то на конференції, а в звичайному, повсякденному житті, кажучи рідні, солов’їні слова своїм близьким, друзям, дітям чи онукам. Прикро бачити, що навіть люди високої посади не можуть і трьох речень зв’язати між собою аби не спаплюжити милозвучність і красу української мови. І не те, що я засуджую російську мову, чи білоруську, чи ще якусь. Просто тяжко стає на душі, коли знаєш, що майже вся Україна говорить суржиком або ж російською. Звичайно ж, інколи українці намагаються вичавити з себе рідні слівця, проте це ж зовсім не означає, що людина прекрасно володіє нашою мовою, чи поважає її взагалі.
«Людина, котра знає українські слова, ще не знає мови», - писала Ольга Яременко. І вона однозначно має рацію.
Постає питання: навіщо нашій нації вивчати якусь іноземну мову, коли вони й своєї не знають до ладу? Є, звичайно, люди, які дійсно знають мову рідної Батьківщини, поважають її, дбайливо до неї відносяться, врешті – решт присвячують все своє життя українській літературній мові. Але навіть їм здається, що скільки б вони душі не вкладали на її вивчення, досконало всього знати неможливо. І хіба ж можна сказати, що людина, яка повикаблучувалась своєю « бездоганною » вимовою та граматикою, знає українське слово?
А книги… Чи читає книги сучасна молодь? Мені здається, що на це здатні лише люди з чистою душею, відкритим серцем, глибоким розумом, котрих ще не втягнули в свою величезну павутину незнання соціальні мережі, інтернет, безглузді витрати свого часу. Спілкування з книгою дозволяє людині розвивати свою мову, дикцію, вдосконалювати свою естетичну поведінку, моральні якості. Зустрінеш зараз на вулиці будь-кого, спитаєш хто написав вірш « Сто років як сконала Січ » і, навряд чи, хто знатиме правильну відповідь на це питання. На сьогодні мало хто з українців зацікавлений книгою. А «в домі без книги, як без вікон, темно». І як тільки приємно спілкуватись з розумною, начитаною людиною. З такою особистістю є і поговорити про що. Думаю, кожному потрібно хоч інколи залишати час і для книги – мудреця нашого життя . Чи ж не приємно було б посидіти в тиші з філіжанкою гарячого чаю з лимоном та почитати, наприклад, твори геніальної письменниці Ліни Костенко.
Особисто мені не приємно від того, що більшість українців, не знаючи мови, з великими труднощами отримавши середню освіту, ще й вступають до університетів, вивчаються і йдуть працювати лікарем, економістом або ж вчителем. Ну що доброго можуть принести такі персони нашій державі? Звичайно ж, що саме через цю проблему наша країна знаходиться на низькому економічному рівні і навіть не особливо хвалиться повагою поміж країнами Європи.
Україна ніколи не здобуде собі титулу розвинутої країни доти, доки в ній будуть працювати «чудові» політики, «кваліфіковані» працівники. Тому всім нам треба прагнути до вдосконалення, вчитись, робити все на совість не лише для себе, а й для всієї нації.