Ніколайчук Олександр, факультет фізичного виховання
Рейтинг:
/ 4- Подробности
- Категория: 04.2013
- Опубликовано 01.04.2013 23:42
- Автор: Ніколайчук Олександр
- Просмотров: 601
Три проблеми, які мене хвилюють:
1. Якості вчителя на уроці фізичної культури.
2. Майбутнє молодого покоління.
3. Молоді спеціалісти в процесі виховання дитини.
1.Як вже всі ми знаємо(а якщо не всі то більшість), що основною проблемою, не тільки в нашій країні але й за кордоном-є зниження працездатності учнів на уроках фізичної культури. Чим це зумовлене? По телебаченню та в газетах ми без проблем можемо побачити й почути,що йде масове забруднення території,люди споживають погану їжу,спиртні напої,наркотики та викурюють велику кількість цигарок! Але задайте самі собі питання. Хто нас заставляє це робити? На яке ми легко можемо відповісти – Ніхто!
Якщо згадати минулі роки,навіть не 30-20 років, а хоча б 10 років назад,то все це було на тому самому рівні що й зараз,але нормативи на уроці фізичної культури всі здавали, не було спеціальних,підготовчих,основних груп. А про звільнення з уроку фізичної культури ніхто навіть не мав права говорити. Чому ж зараз ми не бачимо того рівня, і тієї працездатності дітей, що була раніше?
Вже на другому курсі навчання,я проходив пасивну практику в школі. В нас починається пасивна практика,а у студентів 5-го курсу розподіл на відпрацювання після навчання. І з усіх боків чутно тільки одне: нема де проходити відпрацювання,нема працевлаштування, навіщо я взагалі навчався? Навіть ті студенти які проживають в місті,повинні виїздити в села,для відпрацювання. Чому так,якщо в місті більше 40-ка шкіл?От в ході пасивної практики я і зрозумів, чому так.
Зайшовши до спортивної зали,я побачив жіночку, яка сиділа за столиком, заповнювала журнал. В мене промайнула думка що це вчитель, але я сам собі не вірив. Їй років 60 і взагалі, я думаю, що в неї вже є внуки, а більше того й правнуки. Послідкувавши за навчальним процесом 20-ть хвилин, чесно скажу цікавість до практики в мене пропала. Діти самі не знають де вони знаходяться! Головні три риси вчителя фізичної культури: 1.Він повинен зацікавлювати учнів, щоб вони проявляли хоча б якийсь інтерес до навчання. 2. Все, чому навчаються учні, вчитель повинен виконувати краще за них. 3. Він повинен собою показувати приклад, що є найголовнішою рисою будь якого вчителя. З усіх цих компонентів я жодного я не помітив.
До чого я веду. Дітям набридло постійно повторювати одне й те саме, їм хочеться хоча б якоїсь різноманітності. А в Чернігові вже 5-ть років немає вільних вакансій на вчителя фізичної культури. Звичайно, якщо молодий вчитель прийде до школи на роботу, почне розминку, дасть виконання нових вправ, то з 30-ти учнів я думаю знайдеться хоч один, кому стане зле. Потім проблеми з батьками,вчитель не такий, і все таке інше. Тому давайте задумаємося над цим питанням,пройшло лише 10 років, а нашому поколінню взагалі, дітей не можна буде випускати з власної кімнати.
2.Виходячи з вище сказаного, можна зрозуміти те, що діти взагалі не знають про здоровий спосіб життя. У багатьох родин є таке правило, якщо батьки спортсмени – то і дитина повинна бути спортсменом. Це ще куди не йшло! Виходить, що батьки самостійно слідкують за станом здоров’я дитини. А якщо нема такої родини? У дитини дуже хороший потенціал, а їй нема з кого взяти приклад, і взагалі дитина сама не знає про свої здібності. Який вихід в цій ситуації? Дивлячись на навколишній світ,підліток починає обирати для себе, що йому цікаво, а з чим взагалі не хоче мати ніяких стосунків. В цей час потрібна допомога, а інакше через декілька років ми побачимо те,що нас може засмутити. І почнуться розмови: яка в нас погана молодь, куди дивилися батьки, як навчали і за чим слідкували вчителі?
Зараз як? Якщо ти займаєшся спортом,а в компанії друзів ніхто більше не займається, то ти не правильний. Дитина починає розуміти, що підтримки нема ніякої, мало людей оцінює її старання, і поступово починає переходити на сторону більшості. А більшість,я думаю Ви самі знаєте чим займаються. Батьки починають турбуватися про свою дитину, про те, які друзі її оточують, дитина підростає, і батьки стають для неї взагалі не авторитетними. Проходять роки,час самому ставати батьком,а діти в таких батьків як ми знаємо, сильними й здоровими народжуються дуже рідко.
Тому я закликаю батьків, вчителів і всіх дорослих людей, які оточують дитину, не бути байдужими, допомагати дитині знайти свій правильний шлях в житті, залучати їх до здорового способу життя, і переконувати дитину в тому, що думка інших не завжди правильна, і потрібно будь-що йти до своєї мети.
3.Після розглянутих перших двох питань, випливає те, що діти зараз не відчувають від дорослих та вчителів ніякого авторитету. Кругом тільки одні розмови:от колись ми на лижах, а от колись ми в футбол,в похід і таке інше. Виходить, що вчителі які працювали в ті часи і зараз працюють, добре знаються в своїй справі, та роки беруть своє, й покоління зараз не те, що було раніше. Чому зараз не можна вибрати гарних викладачів, спеціалістів своєї справи, які могли б внести щось нове у виховання школярів. Потихеньку наберуться досвіду, і не будуть після отримання вищої освіти розвантажувати вантажівки біля підприємств, охороняти магазини, а ще гірше підмітати двори.
Діти зараз тягнуться до молодих викладачів, які їх розуміють, і в більшості ситуацій можуть допомогти краще ніж дорослі люди. Якщо нічого не робити,і залишити все на своїх місцях, то мені в майбутньому свою дитину взагалі не захочеться віддавати до школи.
Питання про виховання дітей,здоровий спосіб життя,і становлення їх особистостей в суспільстві,на даний момент найголовніші для кожної родини. Тому давайте не будемо байдужими до виховання нашого молодого покоління, за яким стоїть все наше майбутнє, будемо прикладом для них, щоб вони були прикладом для своїх діток.