Катерина Мартиненко, ЧДІЕіУ
- Подробности
- Категория: 05.2013
- Опубликовано 03.05.2013 15:56
- Автор: Катерина Мартиненко
- Просмотров: 3137
«Учітесь, читайте, і чужому научайтесь і свого не цурайтесь»
Т. Г. Шевченко
Саме такий духовний заповіт залишив нам Кобзар. Саме таку асоціацію в мене викликала тематика конкурсу. Чому? Все доволі просто. Я – свідома громадянка своєї держави, я вірю в те, що на цій землі можна жити в щасті та достатку. Мої спостереження дають мені змогу виокремити цікаву тенденцію – більша частина українців свідомо не сприймає українське. Ми хочемо в Європу, віримо, що інтеграція в ЄС дасть нові можливості. Але хтось колись бачив, щоб німець, англієць чи француз соромився своєї держави? Любов до своєї країни, патріотизм вони плекають і передають його із покоління в покоління.
На мою думку, проблема української державності, політична, економічна, соціальна та інші кризи, які приписують нам науковці полягає в єдиній проблемі: ми не здатні самостійно приймати рішення, тим паче нести за них відповідальність. Причиною є відсутність свідомості, причиною є її системне придушення протягом століть. Як на мене, поступова зміна поколінь дає своє і пожвавлення громадської свідомості помітна.
Тож навіщо нам потрібна інтеграція до ЄС? Адже для створення країни європейського зразка необов’язкового бути членом інтеграційного об’єднання. Та ї вступ до нього не гарантує одразу європейський рівень життя. Входження до складу ЄС означає партнерські відносини між усіма країнами, а не утриманські. Ми ж зі своїм рівнем розвитку економіки, правової системи, свідомості потенційно є лише другим варіантом. Для порівняння хочу навести деякі цифри: ВВП на душу населення України (2012 р.) – 3877 дол. США, Німеччини – 41513 дол. США, Франції – 41141 дол. США, Великобританії – 38589 дол. США, Литва – 14018 дол. США, Польща – 12538 дол. США. Приблизний темп зростання української економіки складає 3,5%, тепер залишись уявити через скільки років вітчизняна економіка досягне хоча б рівня розвитку країни-сусідки Польщі.
Та й враховуючи, складнощі у єврозоні, які вони зараз мають з Грецією, Іспанією та Італією навряд чи хтось із країн-учасників захоче утримувати українську державу коштом податків своїх громадян. Таким чином, я вважаю що інтеграція «на Захід» хоча і є перспективною, проте у довгостроковому періоді. Альтернативний варіант вступу до Митного союзу, не є вже й такою альтернативою, оскільки його норми щодо створення наддержавних органів, що мають владні повноваження суперечать конституційним нормам. Також це несе за собою загрозу втрати членства в СОТ, оскільки механізм перерозподілу ввізних мит та зборів має явно дискримінаційний характер, що чітко суперечить одному з головних принципів організації.
І той і інший варіант несе значну загрозу для української нації. Це загроза остаточного розколу. На мою думку питання інтеграції на Схід чи Захід – не що інше, як інструмент політичної маніпуляції суспільною свідомістю. Адже вступ до ЄС на даному етапі є неможливий, до Митного союзу – можливий, але недоцільний.
За майже 22 роки незалежності українцям бракує головного – НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ. Ідея нейтралітету може нею стати і сприятиме єдності громадян. Таким чином, Україна збереже свою єдність, сувернітет та урівноважить вплив сусідніх держав, зумовлений специфічним геополітичним положенням. Нейтралітет аж ніяк не є тотожним поняттю ізоляція, оскільки наша держава зможе і надалі активно приймати участь у світових процесах. І лише з набуттям державою навичок самостійності, досягненням відповідного розвитку, можна бути розпочинати процес інтеграції до ЄС.
А до цього, перед українцями стоїть складний шлях, який за них не зможе пройти ніхто, окрім них самих. Адже «Якщо хочеш змінити світ – почни з себе» – Махатма Ганді. Так і кожен громадянин цієї держави повинен усвідомити свою значущість та роль у побудові розвиненої та правової держави і власними вчинками та діями створити її.