Школік Яна, ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка, Інститут історії
Рейтинг:
/ 10- Подробности
- Категория: 02.2015 (День закоханих)
- Опубликовано 09.02.2015 12:47
- Автор: Школік Яна
- Просмотров: 57
Через стільки років-знову зустріч,
Я запрошу тебе ніби-то на каву.
Між нами було море протиріч,
А все ж, я посміхаюся ласкаво.
І недарма налаштувала стару вазу,
Ти, як завжди, прийшов з букетом білих лілій,
Хоча і не впізнала я одразу
Обличчя твого неймовірних ліній.
Я застелю нам чисту скатертину
І витягну новий сервіз,
Щоб хоч на мить, а може й на годину
Між нами запах ніжності повис.
З полиці я дістану той альбом,
Що згадкою німою є для нас з тобою -
Шаленим темпом в серці б'ється кров
І спомин юності знов кличе за собою.
Ніби соромлячись сховаю я сльозу,
Та все таїти в серці не збираюсь -
І я дрижу, як листя у грозу,
Тобі себе відкрити намагаюсь.
Вже посивіли скроні від життя,
та погубились кольорові фантики -
Нашої юності яскраве відбиття,
шелестять згадкою минулої романтики.
Старе фортепіано, що в кутку,
пилюкою припало за цей час,
але зіграєм, як раніше, - по рядку,
щоб повторити той старий романс.
Слова уже забуті, в нотах фальш.
Стало далеко їм до ідеальних
І бути як з тобою нам подальш?
Адже між нами проміжок авральний.
Стільки часу пройшло,що годі навіть згадок...
Звучить не так-бо руки вже чужі,
В житті цьому нам досить вже загадок,
Давай зіграєм щастя віражі.