Юрченко Дар’я, ЧНТУ, Навчально-науковий інститут права і соціальних технологій, юридичний факультет
Рейтинг:
/ 37- Подробности
- Категория: 02.2015 (День закоханих)
- Создано 06.02.2015 17:19
- Опубликовано 06.02.2015 17:19
- Автор: Юрченко Дар’я
- Просмотров: 483
Вишневий присмак кохання
Весняний сад, увесь покритий цвітом. Усе буяє, квітне і цвіте. Ранкове сонце пестить ніжні, соковиті пелюстки, і тільки там біля великої, старої вишні видно замріяну пару закоханих. Вони тихо, тихо прислухаються до кожного звука в саду і про щось, невпинно мовчать… Мабуть його кохання не зрівнялося б ні з чим, а вона … та тільки зорі знали, яких висот досягало її кохання.
Вони любили це місце, адже тут і познайомились. Колись у цей сад, Вона приходила по осені за яблуками, а він любив тут писати,йому здавалося,що тільки тут рима йде до голови. Коли її в той день побачив, зрозумів, що це його доля, а Вона ховала погляд, і чомусь тихесенько сміялась. ЇЇ очі, глибокі як океан, відкрили йому новий світ, в якому не місце сірим тонам та смутку.
При кожній зустрічі Він дарував їй весь світ, своїх віршів, і подумки радів, коли побачить на обличчі легеньку посмішку, або ж блиск в очах.
А Вона мовчала, боялась сказати хоч слово, боялась прокинутись, бо вважала, що це тільки сон.
Любили блукати селом, лічити зорі , мріяти і міряти в кишенях вітер.
Хоча й вони були дорослі, але кохали так щиро, як діти…Кохали, як в останній раз…Зупиняли миті щастя і випивали їх до дна.
Так швидко й промайнула весна, потім літо,лише кохання з силою вогню розпалювало їх серця. Здавалося весь світ створений для них.
Через деякий час, коли в саду знову все оживало, під тією ж вишнею сиділо троє, це та ж закохана пара, а посередені плід їхнього кохання. Вони трималися за руку і так само про щось несамовито мовчали, лише раз у раз цілували своє маленьке янголя, а на вустах був присмак вишневого кохання…
Кохання-це подарунок з небес, лише потрібно палко вірити у це і обов’язково воно нас знайде і подарує крила, щоб літати. Це почуття потрібно берегти, адже воно таке крихке, немов кришталь, тож бережімо і цінуймо найдорожче…