Шукай Європу в собі!
Рейтинг:
/ 1- Подробности
- Категория: 05.2015 (День Європи)
- Создано 27.05.2015 21:38
- Опубликовано 27.05.2015 21:38
- Автор: Дар'я Юрченко, ЧНТУ, Навчально-науковий інститут права та соціальних технологій, юридичний факультет
- Просмотров: 107
День за днем, година за годиною і ті швидкі секунди…Час спливає, а мир отой між братськими народами ніби десь далеко в часі заховався. Я так молюсь за свою рідну батьківщину, яка ніяк не може скинути із себе оті кляті кайдани неволі. Змучена, ізранена, але не зневірена. Тож нехай не тішиться ворог, бо дух козацький українця – сильніший. Сильніший не силою м’язів, чи силою зброї залізної. Міць в самовідданій любові до Бога та до неньки - України.
Ми подолаємо з тобою все, ти чуєш? Тільки не здавайся, мій народе! Сьогодні ми багато говоримо про європейські стандарти,європейські умови життя, що саме до них нам треба йти. А чи знаємо ми самі, що для нас Європа? Чи знайшла вона відображення у наших душах, що ми так прагнемо до неї? Мені здається Європа – це зовсім не стандарти, на які повинен рівнятися весь світ. Європа – це дух вільної країни, на яку ніхто безкарно не може посягати та ділити її простори. А саме цього, ми і жадаємо. Щоб нас ніхто не будив на світанку з криком «війна», щоб жодна мати не ховала своїх соколят і щоб ніхто не відчував на собі страх чорної вдови…Бо таке страшне «сьогодні», скільки сліз вже виплакала Україна, а скільки ран на серці, душа рветься від болю за кожного загиблого солдата, і за кожну пролиту сльозину вбитої горем матері...
Лишень одне, українці дійсно змінилися, нещодавно ми так мало говорили про Україну, мало любові їй дарували, здається, ніби на секунду забули, що є рідним для нас. Коли ж війна постукала у двері, ожив у кожного дух справжнього українця, і та любов, що переповнила серця. Ми почали цінувати один одного, як рідні брати і сестри цінують. А як гордо, з долонею на грудях ми викохуємо кожну нотку гімну, це для нас не просто державний символ,у ньому наш сталевий характер. На жаль дуже дорогою ціною нам це дістається, але це не даремно. Ми вже не хочемо тікати в нікуди, скаржачись, що нам там краще буде, ми хочемо Україну зробити кращою, і трохи схожою на Європу.
Ще трошки, ще зовсім трошки і Україна стане вільною, такою вільною якою не була ще досі, вдихне солодкий подих волі і мир запанує на її просторах. Просто треба не здаватись, боротися з останніх сил, і вірити, адже віра – має потужну силу.
Тож, давайте,плекати Європу з себе і виховувати воїнів в собі, тих, хто ніколи не зрадить, не залишить рідну Батьківщину…