Батл сучасного парубка та козака – абсурд чи реальність? (код смс zz58487+3 )
Рейтинг:
/ 9- Подробности
- Категория: Козаки
- Опубликовано 30.11.-0001 02:02
- Автор: Ковтун Юлія, ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка
- Просмотров: 350
Батл сучасного парубка та козака – абсурд чи реальність?
Чи є щось спільне у чоловіків, яких розділяє щось близько шести століть? Чи особа чоловічої статі зовсім не змінилася з плином часу?
Як студента інституту історії та як жінку мене зацікавило таке порівняння. Звісно, що для того, щоб оцінити історичну постать, потрібно мислити на рівні тогочасного суспільства та уявити себе його сучасником. Але все ж таки! Світ прогресує, змінюється та має бути кращим! Тому давайте разом простежимо цю динаміку!
Для козаків характерний поділ світу на чужих та своїх. У історичному сенсі це є вірним, бо велися постійні війни, необхідно було виявити ворога та захищатися. Їм не притаманне рабське мислення, дуже свободолюбові. Виконувати чиїсь вказівки змушувати марно, дуже загострене відчуття власного достоїнства, запальність та постійна самодосконалість – невід’ємна атрибутика козачого характеру.
Сучасне «козацтво» не схильно до такого критичного поділу суспільства на дві крайності. Але зауважимо, що і війни чоловіки ХХІ століття ведуть не шаблями, а ринковою економікою. У традиційній війні можна програти лише раз, а в економічній – постійна зміна локацій. Рабське мислення аналогічно не відомо нашому суспільству. Незалежна Ненька виборола самостійність завдяки пам’яті про цей непохитний прошарок людства, що йменується «вільною людиною». Хлопці нової генерації дуже поважають себе, зростають по службовій драбині, захищають свої сім’ї, як характерники державу. Батьківщина – це ї є родове гніздо насамперед.
Запорожця не тягнуло на складну виснажливу працю, а у випадках, коли потрібно досягти мети за допомогою хитрості і спритності – їм не було рівних. Нестандартне мислення – коник рубаків. Мені це нагадує чимось тих, кого я бачу щодня навкруги.
А ось і перші відмінності: шанування традицій. Не важко здогадатися, що для мужів 15-18 сторіччя це було свято. На сьогодні в пріоритетах українського соціуму такого пункту, ба навіть підпункту, не існує. Ось тут слід замислитися та взяти приклад з предків.
Власна думка сердюка та його роду пріорітетніша за державні закони. Такі ж погляди і у чоловіків ХХІ століття. В повсякденності схильні до скромного життя, що іноді доходило до крайностей. Однаково добре почували себе у пишних хоромах та біднесенькій хатині. Як і сучасні хлопці обирають простіший життєвий шлях, але тяжіють до збагачення. На людях переважно вдягаються у пишноти, своїх жінок та дочок задаровують дорогоцінностями.
Червоною ниткою пронизано козачий стан почуттям власного «Я». Терець бажав не обирати працю за наймом, або намагався осягнути найвищі посади. Остання статистика свідчить, що українському суспільству також бракує робочих рук, попит «керівних посад» перевищує пропозицію в середньому на 10 відзначок. І сьогодні, і шість століть тому чоловіки намагалися зарекомендувати себе на робочому місці.
Цікавим є і те, що в сім’ї головний, звісно, козак. Проте, козачка має свій голос, бо допускалося, що з нею міг радитися чоловік. І через призму сторіч чоловіча стать пронесла цю першість. Слід зазначити, що повага до супутниці при цьому виражається відносною. Допомагати жінці по господарству вважалося нижче козачого достоїнства. Чи варто проводити аналогії із сучасністю?
Свідома бідність, самоприниження та фізична слабкість – це ті якості, якими сердюк не має права володіти за призначенням. І допускаються лише при ситуаціях, коли це необхідно для досягнення мети.
Отже, можна зазначити, що сучасні представники чоловічої статі не поступаються донським хлопцям. В певних моментах виграють одні, а деяких – інші. Але найкращі риси козацтва притаманні сучасному чоловіку, за що велика подяка нашим предкам! Роль та місце українського козацтва простежується навіть у відлунні сьогоденного буття. І це є позитивною стороною медалі.