Один день із життя козаків (код смс zz58487+11)
Рейтинг:
/ 28- Подробности
- Категория: Козаки
- Опубликовано 14.10.2013 20:46
- Автор: Карпенко Катерина, ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка
- Просмотров: 1424
Січовиків як хоробрих воїнів знають усі,
а якими ж вони були у побуті?
Ранок… Сонце ще навіть не встигло пригріти землю своїм промінням, яке, наче довгі гострі пазурі, роздирало сивий туман, крізь який проглядались високі вали з частоколом і зрубами…
Площа була пуста…, безлюдна і лише церква посеред неї стрічала новий день своїми золотими куполами. Пройшла хвилина-дві і козаки почали підійматися на ноги – Січ ожила. Протираючи очі, сонні, з відбитками подушок на обличчі, зіваючи ротом січовики горохом покотилися до річки, аби вмитися холодною водою… У такі моменти вони не були схожі на безстрашних сильних вояків – це були звичайні люди зі звичайними повсякденними турботами.
Після вранішніх процедур всі як один уже стояли біля столів – прийшов час їсти. Помолившись Богові, козаки сіли до гарячого сніданку – брязкіт тарілок, уперемішку із розмовами та, подекуди, роздираючим реготом, клубами котився по всій Запорізькій Січі…
Як слід підкріпившись січовики взялися до роботи: хто об’їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся в стрілянині, а хто просто лежав на боці, попихкував з люльки-носогрійки, розповідав про власні подвиги на війні, слухав розповіді інших і викладав плани нових походів – сьогодні у козаків «вихідний»…
Справа за справою, розмова за розмовою, і не помітили як настав час обідати. Рівно о дванадцятій годині курінний кухар ударив у казан, і тоді, по звуку казана, кожен із них поспішав у курінь на обід… По площі шлейфом літали аромати страв: з одного куреня пахло гарбузовою кашею, з іншого – кулешем… Після трапези домашні справи знову чекали на них – треба було і шаблю нагострити, і коня переп’яти… А ось «найвеселіше» було кухарям – на їхні плечі звалювалась куча жіночої роботи: миття посуду, відкраювання казанів та інші нудні заняття.
А день і далі неспішно проходив у круговороті буденних справ…
Козаки – універсальні солдати – у них поєднувалися і чоловічі обов’язки (війни, походи, виготовлення зброї, будівництво мостів), і сила, і жіноча майстерність управлятися на кухні (жінок на Січі не було).
Увечері, по заходу сонця, січовики знову збиралися в курені; тут вони вечеряли, молилися Богові і лягали спати; інші збиралися в невеликі купки і по-своєму веселилися: грали на кобзах, лірах, цимбалах, свистунах, – одним словом, на чому потрапили, на тому і грали…
У побуті козаки були звичайними людьми: і пожартувати вміють, і повеселитися, і в повсякденних справах впоратися, але вийшовши на поле бою, вони ставали єдиною непереможною силою, звитяга і подвиги якої увійшла в історію нашого народу.
І на завершення від мене
Вам, козаки, поклін доземний,
Що зберегли людськую волю,
Що заступалися горою
За свій народ…
І в свято Ваше
Крізь час минувший шлю я Вам
Свою подяку, що не дали
Людей в поталу ворогам.