Хорева Олена, факультет фізичного виховання
Рейтинг:
/ 3- Подробности
- Категория: 04.2013
- Опубликовано 26.03.2013 23:16
- Автор: Хорева Олена
- Просмотров: 417
Студентські роки – це перша зустріч з реальністю
Студентські роки - це неповторна та відповідальна пора, коли людина вступає в самостійне життя. Більшість студентів – це чудові, завжди усміхнені та веселі, добрі, щирі люди, які прагнуть підкорити світ. Вони відкриті, розкомплексовані, цілеспрямовані.
Вступ в нову соціальну роль студента потребує адаптації, це пов’язано з тим, що життя студента будується за зовсім новими нормами та правилами, а це може призвести до формування деформованої особистості, а саме: почуття свободи і так званої дорослості, реалізації в першу чергу свого «Я».
Формування особистості студента – це проблема викладачів, а студент живе сьогоденням та мріями про майбутнє. Але ні сьогодення, ні майбутнє не відкривають широких перспектив для молоді нашої держави.
Здавалося б, ти молодий, перед тобою відкриті всі двері для успішної самореалізації, але все це тільки на перший погляд. На шляху до цих дверей купа проблем, які все частіше стирають усмішку, в душі породжують, хвилювання, страх, невпевненість перед завтрашнім днем.
Першою проблемою студентів є майбутнє працевлаштування, на друге можна поставити відсутність коштів на проживання і а третьому – якість освіти. Всі ці проблеми тісно переплітаються з рядом інших: відсутність місць проживання. Низька матеріальна база університетів, все ще не подолане хабарництво, байдужість викладачів, відсутність державної підтримки. Цей список можна перераховувати досить довго.
Наслідком такої ситуації є байдужість студентів до навчання, заходів які проводяться в стінах університету. Викладачі старшого покоління звинувачують в безвідповідальності, пасивності, а молоде покоління педагогів, яке відчуло на собі весь смак сучасної системи освіти, мовчки спостерігають утримуючись від коментарів. А де ж взятись відповідальності, активності, зацікавленості, якщо бачиш і відчуваєш зовсім інший приклад на власній шкурі.
Держава зовсім не забезпечує молодих спеціалістів робочими місцями, а якщо і запропонують якесь містечко, то за таку заробітну плату і 2-х тижнів не проживеш. Запропонували б більше, та недостатній досвід роботи. Ось тут і виникає ще одна проблема: де взяти досвід, якщо без нього на роботу не приймають.
Поки проблема працевлаштування залишається проблемою не далекого майбутнього, студентство всіма можливими засобами виборює стипендію, яку по закону має виплачувати держава, а та в свою чергу не дуже то поспішає на належному прожитковому рівні виконувати свій обов’язок, ще й намагається теж всіма можливими засобами зменшити кількість щасливчиків.
Низький розмір стипендії – це найболючіше питання для кожного студента, якому випала можливість навчатись на держзамовленні, адже молодим людям не зрозуміло як за 750 гривень можливо прожити цілий місяць, такий мінімум може виділити держава, а підвищена – аж на 100 гривень більше, причому якщо в тебе в кишені, окрім студентського квитка, є ще й достатня кількість балів в заліковій книжці.
Основне завдання нової системи освіти – підвищення рівня професіоналізації і розвитку особистості, та ніхто не враховує чи може особистість, студент, молода людина, за відсутності матеріального, технічного забезпечення отримати знання та застосувати їх на практиці, бути висококваліфікованим спеціалістом.
Настало повне розчарування в системі освіти. В студентів не має мети здобути знання, а навчання перетворилось на процес отримання корочки. Розуміючи, що теоретичні знання, які дає університет на практиці зовсім не застосовуються, молодь обирає частіш за все той ВНЗ, в який пройшла на держзамовлення, а професія займає в такій ситуації далеко не перше місце, головне – диплом про вищу освіту.
Ці проблеми молоді накопичувались і накопичуються уже багато років, а на них звертають увагу тільки а словах, відгороджуючись тим, що вона сама винна в тому, що все глибше погрузає в болоті алкоголізму, наркоманії, проституції.
Вирішувати ці проблеми потрібно перш за все на державному та місцевому рівнях. Керівництво міських адміністрацій, навчальних закладів, викладачі повинні боротись за кожного студента, доносити до них важливість освіти, здобуття в першу чергу знань, вмінь та навичок.