Корж Олександр, технологічний факультет
Рейтинг:
/ 49- Подробности
- Категория: 04.2013
- Опубликовано 22.03.2013 20:30
- Автор: Корж Олександр
- Просмотров: 707
Якби ж то їх було всього лише три! Це ніби три бажання, які ти можеш загадати, і вони обов’язково здійсняться, але вимовити їх треба негайно й ти гарячково міркуєш: що ж обрати най-най-найважливіше?
Пригадую, восени я був одним із учасників зустрічі з народним депутатом Сергієм Андросом. По завершенні розповіді про себе і свою діяльність він запитав, які ж проблеми хвилюють нас, студентів. Чи то питання застало зненацька,чи завадив страх публіки, та більшість із нас промовчала.
Вже по завершенні зустрічі я серйозно замислився, якими б турботами варто було б поділитися з представником парламенту. Хотілося б і стипендію вдвічі (а краще – втричі) більшу, і стовідсоткові гарантії працевлаштування, і сучасного причандалля в наші майстерні побільше. Та це скоріше студентські мрії, а не ті проблеми, які б дійсно хотів обговорити з нами народний обранець.
Після того минуло вже більше півроку. Й ось мені потрапило на очі оголошення про конкурс, де нам, студентам, пропонують у довільно-літературній формі врешті-решт зізнатися, що ж нас непокоїть. Якщо доля дає ще один шанс – чому б ним не скористатись.
Великий Ейнштейн сказав: «Ти ніколи не вирішиш проблему, якщо будеш мислити так само як ті, хто її створив». А особисто я поділяю думку про те, що саме визнання проблеми вже є першим кроком на шляху до її вирішення.
Як першокурсник – почну з малого (глобальними проблемами студентського життя нехай переймаються колеги зі старших курсів). Отже, що хвилює мене як жителя цього міста і як студента цього вишу:
По-перше, ще рік-два і поблизу центрального корпусу університету будуть утворюватися транспортні затори. Звісно, до столиці нам ще ой як далеко, однак треба визнати – транспортний парк приватних авто викладачів і студентів стрімко збільшується. І зараз я навіть не вестиму мову про якість дорожнього покриття, про необхідність розширення проїзної частини по вул. Г.Полуботка, я про найелементарніше – дорожні знаки! Треба чітко визначитися, де можна паркуватися, а де категорично ні, де навколо корпусу зелені зони, а де потрібна посилена увага водіїв.
По-друге, якщо вже розвивати тему безпеки руху, то пропоную когось із адміністрації університету відрядити хоча б на півдня до Красного мосту. Й не просто прогулятися там вздовж Стрижня, а спробувати підрахувати ту кількість автівок, з-під коліс яких доведеться мало не щохвилини втікати. Можливо, колись давно, проектуючи й будуючи корпуси гуртожитків, ніхто й передбачити не міг, що спокійна пішохідно-прогулянкова зона стане такою жвавою. Тільки уявіть себе студенткою на височенних підборах, яка увечері повертається до гуртожитку. З боку «Колиби» мчить іномарка, в темряві не видно ні вибоїн, ні весняної багнюки, а ти як іспанський тореадор перед ошаленілим биком: не знаєш, куди кинутися навтьоки. Однозначно тут давно потрібен нормальний тротуар, і пішоходам буде безпечно, і водіям спокійно. Якби міська влада довела до пуття ідею з реанімації річки, то вздовж лінії гуртожитків можна було б зробити чудову набережну з гарним освітленням.
А по-третє, вже набридло слухати монотонні порожні заклики до здорового дозвілля, до активного руху, до захисту довкілля й так далі. Ми готові бути активними, рухливими й спортивними, але як і де? Я б, скажімо, не проти їздити до університету не в переповненій маршрутці, а на власному велосипеді. Однак: а) в Чернігові дороги не пристосовані для велосипедистів; б) де мені ставити свій двоколісний «Гранд Черокі»?
Днями почув у новинах, що в Санкт-Петербурзі втілюється концепція з організації велосипедного руху до 2015 року. Там розробляють проекти велопарковок для вузів, шкіл, соціальних закладів і міських парків.
Знаю, що наш ректор багато років опікується впорядкуванням центрального парку культури та відпочинку. Сподіваюся, що спільно з муніципалітетом цілком реально розробити хоча б у цій частині міста пілотний проект із облаштування велосипедних доріжок, встановлення відповідних дорожніх знаків. Думаю, що й студенти технологічного факультету погодилися б попрацювати в якості волонтерів у такій корисній справі.
Звісно, будь-які гарні й корисні речі в нашому місті ризикують бути зламаними, розбитими чи вкраденими. Але це, здається, вже зовсім інша проблема…