Мужук Марія, Інститут історії, етнологій та правознавства ім. О. М. Лазаревського
- Подробности
- Категория: 04.2013
- Опубликовано 25.03.2013 23:31
- Автор: Мужук Марія
- Просмотров: 515
Справжньою проблемою для мене було обрання проблем, які хотілося б висвітлити. Варіанти були надзвичайно різноманітні: від місцевих проблем рідного студенства, до загальнодержавних масштабів.
Статистика показує, що кожен вісімнадцятий українець являється студентом. А за останні роки кількість навчаючихся значно зросла. І в Україні студентами можуть називати себе більше 2 млн. людей. це справжній прошарок суспільства зі своїми особливостями, традиціями і, звісно, проблемами.
Важливим питанням національного самовизначення та справжньою проблемою сучасності, як не абсурдно це виглядало б, є українська мова. Не тільки студенство, але й найвидатніші громадські діячі нашої держави не дотримуються норм культурного спілкування українською мовою. Але ж у цьому полягає основа нашої країни, власна спроба на свою державність. З мови починається культурне життя нації, а студенство – головна його сила. Кому, як не студентам розвивати, піднімати авторитет своєї Батьківщини? Адже вільна, освічена людина – мета виховання вищих навчальних закладів і студенство – це майбутня гордість і совість нації. Наша мова не занепадає! І варто віддати належне розвитку виховання і його новій патріотичній спрямованості. Але цього апріорі не достатньо. Найголовніше те, що ця проблема має особистий характер. Саме від розуміння своєї національної приналежності й залежить свідомий громадський вибір.
На жаль, на державному рівні зовсім ніякого сприяння заохоченню молоді до державних традицій, а надто спілкування українською мовою. Тож, зараз це залишається на національній совісті людей. А скандально відомий законопроект Ківалова-Колісніченка про засади державної мовної політики скасовує необхідність спілкування рідною мовою, хоча він і викликав шквал протестів, що показує небайдужість самих людей до своєї солов`їної. Майбутнє нації напряму пов`язане з її підростаючим поколінням. Отже, для того, щоб рідна ненька Україна і надалі залишалася самобутньою, необхідно піклуватися про націонольну свідомість молоді вже сьогодні. Для цього і потрібні університети як осердки культурного, патріотичного, наукового, інтелектуального світу молоді. Так було з давніх-давен, так є і по сьогодні.
Більше 2 млн., а якщо точніше - 2,7 млн. студентів станом на 2012\13 навчальні роки. Суспільно-класовий прошарок сучасної України студенство – це велика сила. Завжди студенти були невід`ємною складовою громадського життя. Мітинги, протести, революції (помаранчова) або славнозвісна студентська революція на граніті показують, що студентська молодь – це потужний голос народу. Так, сучасні студенти мають величезний потенціал і насправді народну владу у своїх руках. Але як, щодо можливостей? З кожним роком студенство перетворюються на майже звичайних споживачів вищої освіти. Зник той споконвічний запал і хист. Я вважаю, що це є справжньою проблемою, так як відходить у забуття основне порівняння студентів із самодостатнім, небайдужим до суспільних проблем рухом. Студенти більше не являються незалежною народною політичною силою, бо вся політика сьогодні сконцентрована у руках можновладних політичних партій. Студенти досі мають свій голос, але його вже поганенько чують.
Питання громадської самосвідомості, національної та політичної ваги звісно надзвичайно важливі, але відходячи від загальноморального до наболівшого хочеться підняти питання про те, що має хвилювати всіх сьогоднішніх студентів.
Отримання вищої освіти не є гарантією якісного працевлаштування. ВНЗ не забезпечують роботою потенційні кадри. Молодь сама має піклуватися про подальшу самореалізацію як спеціаліста з вищою освітою. І аномальним є те, що більшість випускників вишів працюють не за спеціальністю. Це не може не звертати увагу на себе. І так не повинно бути! Диплом про вищу освіту має автоматично гарантувати надійне працевлаштування з урахуванням побажань та наданням кількох варіантів. Освіта сьогодні повинна бути своєрідним внеском у майбутне, а не витраченням часу. Проблема працевлаштування госторо стоїть перед студентами. Не для кого не секрет, що державного фінансування абсолютно не вистачає, тому переважна більшість студентів поєднують навчання із роботою, що забирає багато сил. Студентам важче сконцентровуватись на навчанні, а замість вільного часу – робота. Для того, щоб держава отримала якісних співробітників, потрібно звернути увагу саме на це.
Абітурієнти, подаючи документи до обраного ВНЗ, мають бути впевнені у майбутньому і подальшому працевлаштуванні. Така впевненість може бути гарантією якісного засвоєння навчання і чітким прагненням до професійної діяльності.
Хоча важливим залишається і те, що студенство має право волевиявлення і можливість донести свої вимоги до вух громадськості. Усвідомлення проблеми – це перший крок до її вирішення. І я пишаюся тим, що і моя думка буде врахована. Бо студенти мають діяти у сьогоденні заради власного майбутнього. І чим більша підтримка студенства сьогодні, тим більші шанси на освічене, патріотичне, зацікавлене у майбутньому розквіту і розвитку держави покоління.