Вільний та озброєний (код смс zz58487+9)
Рейтинг:
/ 2- Подробности
- Категория: Козаки
- Опубликовано 30.11.-0001 02:02
- Автор: Хвостецька (Гуйда) Любов, ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка
- Просмотров: 382
Ще в школі викладачі розповідали нам про сильних та витривалих козаків, які знаходили свою долю в боротьбі за справедливість. Ми не раз чули про їхні перемоги, поразки, досягнення та прагнення змінити світ на краще. Та з усієї поданої інформації я не змогла розгледіти один з найважливіших елементів людини - душу. Саме на душі я б і хотіла з акцентувати увагу, тому що, беззаперечно, окрім битви їхні серця були наповнені почуттями, емоціями та думками про те, що відбувається поза брамою Січі.
Один з найважливіших моментів, який заполонив мої думки, це роздум про те, чи дійсно, на сьогоднішній день, «козаків» (борців за що-небудь) серед нас, звичайних людей, не існує? На мою думку, відповідь на це питання можна знайти лише в тому випадку, якщо порівняти «два світи», дві історії, два шляхи розвитку та зміни образу і призначення козака. Звісно, враховуючи всі ті суспільні зміни, які відбулися за останні декілька століть.
В часи поширення козацтва просто необхідною була така умова, як вміння володіти зброєю. Саме завдяки їй вирішувалися проблеми та суперечки, досягалася узгодженість та, як правило, укладався мир. Але з плином часу більш важливим, на мою думку, є вміння накопичувати та використовувати набуті знання, які, без сумніву, принесуть Вам перемогу і визнання.
Очевидно, що будь-яка боротьба має свою мету, яка не рідко несе в собі приховані мотиви. Але основним стимулом для козаків була саме свобода. Вони вірили в свою значимість і не зраджували намаганням відкрити «двері» в країну під назвою «Незалежність». Я вважаю, що свобода - це можливість кожної людини не підкорятися чужій волі, а самій мати право на вибір. В наш час кожен має цю свободу, але, на жаль, забуває про це. Знаходяться тисячі причин, чому, зрештою, потрапивши під чужий вплив, ми втратили свою точку зору, можливість виражати власні думки та навіть індивідуальність в діяльності і розвитку.
Для того, щоб стати справжнім козаком, необхідно було пройти ряд випробувань, по результатам яких, можна стверджувати про спроможність чи «нездатність» до козацького життя. Але річ в тім, що добре виконати фізичні навантаження замало, якщо людина не готова до змагання з перешкодами духовно. Саме моральна підготовка є основою для виховання в собі рис, які повинен мати справжній борець для побудови міцного фундаменту своєї внутрішньої «фортеці».
Я б дуже хотіла знайти відповідь на питання: «Козацька фортеця утримує людей всередині чи на зовні?» Але всі мої намагання прийти до певного висновку даного питання залишилися поза моїм розумінням. З одного боку, Січ саме тому і є запорукою надійності, бо обмежує «доступний вхід» до своєї фортеці. З іншого ж - ставши козаком людина майже втрачає те життя, яким вона жила до цього моменту; незмінними залишаються тільки спогади.
Просто йдучи по вулиці і спостерігаючи за перехожими неможливо здогадатися, хто по силі духу є козаком, хто підневільним, а хто обирає собі «роль» в залежності від ситуації, та людей, що знаходяться поруч. Дуже важливо зазирнути до себе в серце і зрозуміти свою позицію в цьому світі, а з побаченого - зробити правильні висновки.
На мою думку, козацький дух не вичерпався зі зникненням образу чоловіка в шароварах з чуприною та шаблею. Ми досить сильні і без явних ознак своєї мужності, а зброї віднайшли гідну заміну - це розум, знання та вміння цінувати свою свободу!