Маргарита Омеляненко, ЧДІЕіУ
- Подробности
- Категория: 05.2013
- Опубликовано 07.05.2013 22:27
- Автор: Маргарита Омеляненко
- Просмотров: 745
ВЕКТОР РУХУ УКРАЇНЦІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО РІВНЯ ЖИТТЯ
Сьогодні питання європоцентричних орієнтацій України – це українське "бути чи не
бути". Можливо, передостаннє. Можливо, останнє.
О. Пахльовська
Україна... Для кожного свідомого українця вона є і завжди буде не просто територією, на якій мешкаєш, а тією частинкою планети, де відчуваєш себе господарем, де кожен сантиметр землі пролитий потом та кров’ю борців за незалежність, де повітря має запах козацького вольного духу. Та, на жаль, не всі сьогодні усвідомлюють та цінують всі цінності українського народу. Адже людина може сприймати на належному рівні моральні чесноти лише тоді, коли розуміє, що в змозі забезпечити економічний достаток собі та рідним. Зараз життя більшості українців залишає бажати кращого.
В сучасних умовах економічної інтеграції держав ізольованість економіки України від світової неможлива. А тому вже 22-ий рік поспіль наша самостійна країна стоїть перед інтеграційним вибором, складність якого доводить нелегка доля держави. Адже територіально ми належимо до демократичного високорозвиненого Заходу, а в результаті історичних подій – протягом тривалого часу перебували під впливом феодально-деспотичного Сходу. І ментальність українців роздвоюється: з одного боку, як і європейцям, нам притаманний потяг до гармонії, а з іншого – вирізняємося переживаннями, характерними для східних народів.
Україна повинна побачити себе в сучасному глобалізованому світі, як державу із певною системою національних цінностей та принципів буття, що здатні об’єднати її соціум. Не таємниця, що з 2010 року на законодавчому рівні затверджений євроінтеграційний курс України. Вірність напряму вектора економічного розвитку на Європу беззаперечна. Але, на жаль, сьогодні уряд вживає такі заходи, відповідно до яких просування національної економіки до європейської відбувається так повільно, як тече рівнинна річка. А необхідно впроваджувати такі дії, які б давали прискорений ефект гірської річки.
На мою думку, український народ на чолі з урядом не хоче усвідомити такі прості речі:
1. Від вступу «такої» України в Європейський Союз суттєвих змін в сторону покрашення відбутися не може. Часто чуємо, що «Захід нам допоможе повернутися в цивілізацію». Але не треба підносити Європу до ідеального супільства, яке так і прагне сформувати високотехнологічну економіку для українців. Невже хтось плекає думку, що ЄС бажає мати додаткового конкурента на світовому ринку?! Можливо, навпаки Європі вигідна «під боком» саме відстала, нерозвинена держава? Чому ми, українці, постійно чекаємо будь-якої допомоги? Хіба самі не в змозі вирішити свої проблеми? Нехай не ізольовано, нехай з підтримкою, але власними зусиллями, маючи значний інноваційний, людський, ресурсний потенціал, який просто не бажаємо ефективно використовувати!
2. Україна потребує не офіційного визнання себе членом ЄС. Наша держава лише тоді вважатиметься дійсно європейською країною, коли за рівнем економічного розвитку, за якістю життя населення ми максимально, відповідно до потенційних можливостей української економіки, зрівняємося з країнами Європи. Україна повинна відповідати критеріям, які необхідні для вирішення вище перерахованих завдань, а саме: наявність конкурентоспроможної економіки, мінімум монополізму та тінізації (виняток, державна монополія в певних галузях), чесність влади, справедливість судів тощо.
3. Для того, щоб максимально наблизитися до Європи та зайняти достойне місце серед європейських народів, українців чекають випробування. Та при бажанні всі перепони українська, сильна духом, нація зможе подолати.
Найвищою цінністю європейських країн є людина, її життя, особистість. Враховуючи це, маю надію, що найближчим часом українська влада врахує даний принцип і буде його дотримуватися при прийнятті кожного рішення. Інакше шлях у напрямку обраного вектора неможливий.