Тамара Коляда, ЧДТУ
- Подробности
- Категория: 05.2013
- Опубликовано 11.05.2013 18:12
- Автор: Тамара Коляда
- Просмотров: 538
Homines amplius oculis, quam auribus credunt
Люди більше вірять очам, ніж вухам
Сенека, "Письма", VI, 5 (повторюється у Блаженного Іероніма, "Послання", IX, 10)
Український вимір європейської ментальності
З виникненням Європейської Унії у 1993 році, створилась нова концепція добросусідського співжиття - «єдність в розмаїтті». Ідея, як на мене, органічно-правильна- всі зберігають власну національну ідентичність, та генерують нову форму планетарного “симбіозу”, забезпучуючи правильний розподіл ресурсів та можливостей.
Ідея об’єднання в межах континенту не нова, та чому Україна, яка в усіх географічних атласах та мапах гордо називається центром Європи, так далеко від нього? Може проблема зовсім не в географічному положенні, а в самих жителях? Не в їх етнічній приналежності, а в самій людській системі цінностей? Ми - суспільство індивідуалістів, які власне “моє” цінують більше “нашого”, і “хочу” не підкріплюють на “маю право”. Домінування патріотизму над власним “я” відбувається лише в кризові для суспільства моменти, згадаємо хоча б Державний переворот 1991, Помаранчеву революцію 2004, Євро-2012. Це моменти усвідомлення потреби та права у чесній грі, як на політичній арені так і на футбольній. оскільки на інших "аренах" в країні – політичній, судовій, бізнесовій – такої гри не ведеться.
Ментальність — це призма, через яку людина дивиться на світ і себе в ньому, і від математичної правильності “граней” залежить можливість чіткого світогляду. Які ж ювеліри виточують наші грані? Хто вкладає неправильні цінності в єдиний пучок світла? Все, що ми бачимо навкола, все сприймаємо за правильну організацію речей – хамство в громадському транспорті, екстрим-квест при оформленні документів, “обважування” в торгівлі, масовий алкоголізм та куріння, як традиційний спосіб святкування, вихід на природу, щоб перетворити природу на кучку сміття та непотребу, нецензурна лексика дітей та відсутність поваги до старших – все це ми бачимо довкола, та не кожному вистачить сміливості йти проти цієї системи. Чому так відбувається?Тому що ми не знаємо і не вміємо жити інакше. Батьки виховані при сталінському режимі вкладають і дітям думки про їх політичну та життєву пасивність- будь як всі, роби як всі.
З кожним роком все більше людей отримують можливість поїхати в Європу, не тільки відпочити, а прийняти участь в программах обміну, стажувань, навчання в університетах, жити та працювати там, і можливість спробувати іншу модель життя, щоб мати з чим порівнювати. Залізна завіса над Європою рухнула, та пелена з очей людей до сих пір не спала- ми не усвідомлємо нашого права на краще життя, освіту, медицину, повагу до кожного, ми сприймаємо жахи нашої бюрократичної системи, як щось невідворотнє, і навіть не хочемо з ними боротись, бо проблема лежить глибше- в середині нас. І задача для кожного, хто прагне змін- почати змінювати себе, невпинно працювати над самоосвітою, звертатись до досвіду успішних сусідів, та культивувати в собі та навколо себе цінності справжнього європейця.
Нині настав вирішальний момент для України, і для всієї Європи. Україна досягла “критичної точки”, коли вже життєво-необхідно прийняти чітке рішення : культивувати цінності і закони – основу європейської демократії, або отримати статус частково “вільної” та частково “європейської” держави, і ризикуючі на десятиліття так і залишитись “частково” Україною.