Черниговский студенческий портал

Я більш ніж впевнений, що попри усі інновації в галузі інформаційних технологій професія вчителя у майбутньому нікуди не зникне. Можна спрогнозувати, що вона буде іншою.

Вчитель майбутнього - той хто допомагає дітям розкрити не предмет, а себе самих. А вже така дитина здатна все опанувати. Свого часу Альберт Ейнштейн сказав: «У генія майже все від Бога, і майже нічого від шкільної освіти». Цим видатний фізик,безумовно, хотів зосередити нашу увагу на дещо незручній формі освіти, яку йому довелось побачити своїми очима. Що більше укорінюватись вглиб історії педагогіки – то більше там можна побачити вчителювання на методах примусу, зубріння та інших не зовсім приємних речей. Цілком правдоподібно, що через 50 років педагоги остаточно викорінять такі прояви з шкільного життя.

Від вчителя залежить, чи стане освіта більш сконцентрованою на окремій особі учня, чи стане школа не стільки осередком навчання, скільки відправною точкою для молодих особистостей. Головне завдання кожного вчителя – не навчити учня обчислювати інтеграл або розбирати речення за будовою. Багато подібних речей не стануть учневі в нагоді у повсякденному житті. Але повчальні слова першої вчительки не забудуться ніким і ніколи. Вони дійсно знадобляться, бо стануть частиною свідомості учня. Все що написане у підручниках, у більшості своїй, забувається. Мудрість, з якою нас вчили бути людьми у школах, залишиться нетлінна. Слід лише довести учню, що він дійсно здатний на щось, і він досягне висот у своїй справі. Взагалі, не слід перебільшувати можливостей шкільної освіти. Самоосвіта учня, прочитане ним поза школою, вивчене добровільно і сумлінно – ось що має дійсну ціну. А вже надихнути малечу на відкриття може тільки вчитель.

Вчитель майбутнього – перш за все людина, яка дає своїм учням свободу творчості. Дає свободу вчасно. Тому що свобода, яку дають запізно, перетворюється на розхлябаність і лінь для учня. Основний мінус сучасної шкільної освіти у тому, що вона мало концентрується на особистості, приділяючи набагато більше уваги вивченню навчального матеріалу. Педагог завтрашнього дня має виправити цей дисбаланс.

Вчителі математики, літератури чи мов  мають бути в першу чергу філософами, а не математиками, літераторами чи філологами. Я маю на увазі не складну філософію типу Сократа або Ніцше, я кажу про життєву, побутову філософію, звичайне розуміння вчителем складностей життя і його здатність донести його до класу. Кожен учитель має бути перш за все людиною, по-друге вчителем, а по-третє вже має бути істориком, філологом, математиком або фізиком.

Педагог має навчитись брати від учнів не менше, ніж вони беруть від нього. Адже у кожного учня є чому повчитись, і поганий той вчитель, який нічого не бере від своїх вихованців. Такі наставники приходитимуть додому з роботи втомленими і спустошеними, бо нічого не взяли собі, а лише віддавали. А віддавати – справа важка, якщо не хочеш брати натомість.

Наше майбутнє залежить від того, які плоди проростуть з зерен, посіяних нашими вчителями, майбутнє наших дітей залежить від того, якими вчителями станемо ми самі. Освіта потребує змін, змін які не можуть бути втілені без якісного покращення викладацького складу наших шкіл. Сьогодення постійно ставить перед нами, молоддю, нові завдання. Я маю надію, що ми впораємось. Я впевнений, що ми впораємось...