Черниговский студенческий портал

На мою думку, учитель - це постать, яка «будує» світ; основою світу є людина, що творить культуру на базі знань, які вона отримала з минулого і поглинає в сучасності.

Людина, як істота, навіть свою основну ознаку прямоходіння може набути лише в людському суспільстві, бо відомий історії феномен дитини-Мауглі (навіть у сучасному світі), яка не вміє ні ходити, ні говорити, ні, тим більше, створювати щось у культурі. Учителями таких дітей є представники тваринного світу: коти, собаки, які могли навчити лиш стереотипам своєї поведінки.

Хто ж навчає людину? Учитель! Батьки – це перший учитель, що відкриває світ прекрасного своїй дитині. Вводить дитину у світ звуків, фарб, казкових образів, далі навчає ходити, говорити тощо.

Але ж, на мою думку, сучасний світ наповнений такою величезною кількістю інформації, що жодні батьки не в змозі дати дитині знань, потрібних у подальшому житті, і віддають малечу спочатку в дитячий садок, де в ігровій формі досвідчені вихователі навчають її, виробляють потрібні життю навички, виховують, потім - школа… , вуз… - життя. Широкий світ, до якого так прагнув дістатися олов’яний солдатик і якого так жахалася порцелянова балерина, зрозуміло, не всім відкриває свої широкі обійми; і тим ширшими, привітнішими вони будуть, чим краще підготовлена людина до життя.

Основою сучасного вчителя є його професійна підготовка, що складається з фахових знань, знань психології дитини на різних її рівнях, педагогічної майстерності.

Проблемою, яку я вважаю сьогодні найгострішою, є розрив між «родиною» учителів і «родиною» учнів. «Силові» методи навчання зараз не ефективні. Не можна принижувати дитину, якщо вона не володіє в повному обсязі тими знаннями, які має учитель. Завдання полягає  у вмінні подати так матеріал (мінімум), щоб учень у подальшому сам захотів збагачувати його. Не дати весь обсяг матеріалу, а ввести у сутність проблеми, визначити її складові, заохотити учнів, самотужки шукати правильні відповіді ( нехай через помилки, неточності), але так це стане основою – у процесі пізнання світу, який дитина може здійснити лише сама.

Сьогодні обсяг інформації величезний, темп розвитку науки нестримний, тому не дивно, що не всі вчителі можуть слідкувати за новими відкриттями у своїй галузі. Я вважаю, процес навчання має бути спільним: учитель – учень, учень – учитель. Також учитель має створити дієздатний колектив – клас, який буде помічником самому вчителю у педагогічному процесі.

Учитель сьогодення та майбутнього, я вважаю, не може бути істиною в останній інстанції, він має бути партнером, другом, порадником для своїх підопічних – і тоді розумне, добре насправді стане вічним.