Черниговский студенческий портал

ОКСАНА ВІКТОРІВНА БАРНИЧ

Закінчила факультет початкового навчання Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мов і методики їх викладання в початковій школі ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка. Є автором понад 30 наукових публікацій та 10 художніх, член Асоціації політичних психологів України, Всеукраїнської творчої спілки “Конгрес літераторів України”.

 

Сонячний зайчик

Сонячний зайчик сидить на стіні
І посміхається хитро мені.
Де ж в нього вушка? А хвостик? А вуса?
Зараз сама підійду й розберуся.

Дійсно нема! Тільки пляма руда
Добре, що фарби є в мене й вода…
Вушко одне і вже друге є вушко,
Ще й домалюю йому капелюшка.

Хвостик і лапки. Чотири, як слід.
Вуса й морквинка смачна на обід.
Справжній зайчисько тепер на стіні
Сонце всміхнулось йому і мені.

                Синичка

В моє вікно постукала синичка,
І я її впустить не забарилась.
Вона така проворна, невеличка,
В кімнаті  дуже зручно умостилась.
Я думала: у мене жити хоче,
Їй ліжечко маленьке майструвала,
Та тільки пташка крильцями тріпоче,
Нехай летить – її я не тримала.

             М’ячик

Веселий є у мене м’ячик
І, знаєте, такий терплячий:
Ударю – високо стрибає,
Не плаче і не нарікає.

А ще є в мене брат Андрій
Та він чогось такий плаксій!
Ледь стукну, і одразу плаче.
Чого він не такий, як м’ячик ?

             Лялька

Лялька стрічку розв’язала
І нікому не сказала,
Десь поділа черевички,
Ґав ловить – погана звичка.

Личко й ручки забруднила,
Що й впізнать немає сили,
Добре, що є в неї Юля,
Хоч маленька, а чистюля.

Від покоління до покоління: творчі здобутки викладачів і студентів ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка різних років навчання. – Чернігів, ЧНПУ, 2012. – 40 с.