Юлія Лавренко, ЧНТУ

Рейтинг:   / 133
ПлохоОтлично 

Чому на долю України випадає стільки напастей? Чому завжди моя країна страждає від рук загарбників? За що їй таке лихо? Україна завжди виявлялася лакомим шматком для наживи, загарбання та поневолення.

Велика Вітчизняна…Вона залишилася у пам’яті і досі ятрить душу, як тільки згадаєш… Страшні роки тих подій бачили багато Героїв, Героїв, які не вмирають. І хоча в живих ветеранів війни залишилося не так то й багато, їх постаті, імена, вчинки викарбовуються в меморіалах, пам’ятниках, історії і нарешті пам’яті їхніх  дітей, онуків, правнуків і будуть передаватися з покоління в покоління довіку.

Я низько вклоняюся перед тими, хто захистив мою країну і не дав, у здавалося пропащий час, їй згинути або куди гірше — комусь підпорядкуватися. Українці — вільний народ, який хоче жити в незалежній неподільній демократичній країні. Ця якість закладена в ментальності. Мужність, небайдужість, відповідальність за свою країну, здатність іти на подвиги заради Батьківщини — ось складові характеру не тільки чоловіків, а й жінок України.

На жаль, історія повторюється. Нас знову хочуть пригнітити, зламати, загарбати. Але Україна вкотре не зігнеться під вражим напливом! Україна вкотре доводить те, що Герої є. Молоді хлопці, чоловіки зараз просто знаходяться в пеклі, але після чергової відпустки все одно повертаються до своїх побратимів, відстоюючи право на незалежність кожного з нас.

Знову війна! Люди гинуть: діти залишаються без батька, жінки без люблячого чоловіка, матері хоронять синів…Ці події неприпустимі, вони викликають не те що гіркі сльози на очах, а безповоротно ранять душу.

Дійсно, хлопці в зоні АТО мужні, сильні, відчайдушні. Вони залишили свої сім’ї і відстоюють право своєї найбільшої Родини — України.

Мені випала нагода поспілкуватися з одним із таких Героїв. На нього вдома чотири місяці чекали у відпустку молода жінка і маленька дитина. І нарешті довгоочікувана зустріч відбулася. У нього в очах була тривога, але він був достатньо стриманим. М    абуть, події так загартували, що емоції були зайвими. Руки погрубішали, обличчя набуло іншого виразу, не того хлопчини, який ішов на війну чотири місяці назад, а вже мужнього чоловіка. Слухавши з його вуст про ті події, у мене просто переверталося все зсередини і наверталися сльози. А він, справді, Герой. Оскільки не тільки не покинув помираючого побратима від осколку «Граду», а надав йому допомогу і врятував. Це лише один випадок з багатьох десятків, які трапляються на полі бою у цього хлопця Тому я з впевненістю можу сказати, що спілкувалася з Героєм України.

Усі хлопці, які знаходяться на полі бою — Герої! Усі сім’ї, які чекають на них вдома – Герої! Увесь народ України, який допомагає  чим може — Герої!

Вічна пам’ять усім загиблим у вирі цих подій! Слава Україні!

Погляди блиск свій утратили,
а на вустах — гіркота
Солдати, солдати, солдатики…
Молитва за вас на віка.

Мати, дочка, жінка, син,
батько, бабуся, брат
Усі, скільки є в них сил
Просять: повертайтесь назад.

Любов їхня поруч із вами,
гріє, голубить, береже
Усіма своїми думками
від ворога стереже.

Боріться, мужайтесь, вояки,
Бо це — тільки наша країна!
І ніякі-ніякі чортяки
Не поставлять нас на коліна!

Дополнительная информация