Олена Чучвага, ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка

Рейтинг:   / 2
ПлохоОтлично 

Що таке героїзм?

Героїзм – найвище виявлення самовідданості й мужності у виконанні громадського обов’язку – так характеризує це поняття тлумачний словник. А хто ж є героєм? Кого можна вважати дійсно мужнім?

Останнім часом ми звикли до фрази: «Герої не вмирають». Але нерідко маючи на увазі саме тих, хоробрих і відважних, які вже більше ніколи не повернуться. Ми згадуємо лише про ті відчайдушні вчинки військових, які коштували їм життя.

         Чого держава, а, отже, і ми з вами в першу  чергу говоримо про техніку, боєприпаси, яких військовий зміг зберегти від ворожих снарядів, рятуючи життя своїх побратимів? Чого командир, який виводить свій підрозділ з оточення і перетинає кордон, виявляється зрадником? А відділення військовослужбовців, яке вимушено відступити, не в змозі протистояти силі противника, виявляється дезертирами? Ці питання і досі залишаються невирішеними.

         Зараз на Сході України десятки тисяч військових. Добровольці і ті, що були призвані, є дійсно справжніми Героями, Героями з великої літери. Адже кожен із них рятував чиєсь життя, нехтуючи своїм. Жоден з них не склав зброї перед страхом смерті. Жоден з них ні на хвильку не втратить пильності на посту, щоб за спиною його сім’я і країна дихали вільно. Воєнні, що приїжджають додому у коротку відпустку, рвуться знову туди, де пахне смертю і кожна година може виявитися останньою. Всі вони невпинно повторюють: «Це мій обов’язок! Я не можу по-іншому!»

         Ми мусимо схилити голови перед ними, молитися за них вдень і вночі. Ми неодмінно повинні допомагати їм і їхнім  сім’ям. Адже дякуючи цим мужнім чоловікам у нас є сьогодення і надія в світле майбутнє. Саме на них мають рівнятися всі юнаки, і саме такими матері мають виховувати своїх синів.

         Герой – сміливий, мужній, відважний, справедливий, добрий, саме такий, якого ми всі чекаємо.  

Героєм тебе мати народила,

А батько мужності навчив.

Відмовитись тобі було несила
І ранком рідний дім ти залишив.

 

Потоки сліз горіли на щоках,

Коли переступив поріг.

Все карбувалися слова в думках:

«Лише б себе беріг…»

 

Тоді, на жаль, ми ще не знали,
Як буде боляче і важко,

Лише дзвінка твого чекали,
Але змінити щось було затяжко…

 

Минали лиш безбарвні дні життя,

Неначе хто знущався…

Лунало в трубці Металіст, Луганськ і Щастя…

Та ти все не вертався.

 

І може не скажу тобі, не зможу,

Того важливого «Кохаю»,

Рукою витру сльози, помовчу

Та прошепчу тихесенько: «Чекаю».

Дополнительная информация