І ніби ще люди, і ніби вже звірі…(Ольга Борисенко)

Рейтинг:   / 2
ПлохоОтлично 

Кожного дня ми зустрічаємося з великою кількістю людей. Деякі нам подобаються, деякі не дуже, деяких ми любимо, а деяких просто ненавидимо. Є і такі, які нам просто байдужі. Але, як би ми не ставились до тієї чи іншої особи, потрібно завжди залишатися людиною.

Мене дуже пригнічує відношення людей один до одного. У наш час майже всі живуть за правилом «допоможи собі сам». І не відомо, чому люди діють саме так. Може тому, що і справді всім нам байдуже до проблем інших, а може тому, що ми самі не хочемо приймати допомогу? Зараз дуже модно говорити про свою самоповагу, гідність. Якщо так багато людей вважають себе гідними, то навіщо вони себе поводять егоїстично у відношенні до інших? Як можна вважати себе гідною людиною, якщо ми для цього ні чого не робимо.

Їдучи у міському транспорті, жоден не поступиться своїм місце для людини похилого віку, чи вагітній жінці, чи кому іншому, хто потребує цього місця більше. Дуже багато життєвих ситуацій, в яких ми чомусь відмовляємося допомогти іншим. Не задумуючись про те, що ми можемо потрапити в таку саму ситуацію, і нам ні хто не допоможе. Я засмучуюсь, коли спостерігаю як вагітна жінка ледве стоячи їде у міському транспорті, і жодна людина, особливо чоловіки не поступаються місцем. То про яку гідність можна говорити?

На сьогоднішній день кожна людина намагається жити краще. Бідні прагнуть стати багатими, а багаті – ще багатішими. Заради досягнення бажаної мети, людина робить все. Вона може обманути, підставити, вкрасти, і навіть вбити, тим самим втрачаючи свою людяність. А хіба будучи бідним ми втрачаємо щось важливе і цінне? Хіба ми не можемо відчувати радість, любов, щастя? Заради грошей люди продають свої тіла, закладають душі, зраджують друзів та близьких людей. Для нас матеріальні цінності стали важливішим за інші. Нас турбує наш зовнішній вигляд більше, ніж внутрішній, а точніше кажучи, внутрішній нас не турбує взагалі.

В дитинстві все здавалося простіше. Дорослі завжди посміхалися, були привітними, пригощали цукерками, і здавалося, що світ, в якому ми живемо найдобріший та найпрекрасніший. Але всі люди постійно змінюються. Хтось дорослішає, хтось в процесі життя змінює свою точку зору. Звичайно, кожен думає «Як можна залишатися доброзичливим, коли всі навкруги переповнені злобою?», але якщо всі так вважатимуть, то тоді взагалі не залишиться доброти? І тоді кожна людина буде сама по собі.

Як би це прикро не було, але злість і ненависть у людини росте разом з нею. Від чого це залежить? Від самої людини? Чи може від соціуму в якому вона живе? А може це влада намагається настроїти нас один проти одного? Бо що може бути найслабкішим у світі, як не безпомічна, самотня, налякана людина.

Ольга Борисенко
факультет початкового навчання ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка

У вас недостаточно прав для добавления комментариев.
Возможно, вам необходимо зарегистрироваться на сайте.

Дополнительная информация