Листи из майбутнього. Частина 6

Рейтинг:   / 0
ПлохоОтлично 

Лист з майбутнього_11


Привіт тобі з майбутнього... Запитаєш: чому це я вирішила випередите час і написати тобі листа. Відповім не вагаючись. Я знаю, що ми з тобою особи вельми допитливі і тебе цікавить теж питання, що раніше мучило мене.


Який він - Учитель школи майбутнього??? Це, передусім, Учитель великої літери. Людина, яка не тільки отримала спеціальну педагогічну підготовку, але і завжди почуває себе на вістрі суспільних проблем.

 

Учитель майбутнього має бути таким як я, вибачаюсь, ми!!! А саме: вольовим, контактним, здатним уміти почути, зрозуміти і сприйняти позицію інших. Він має бути лідером, каталізатором розвитку системи освіти.


Які ж риси ти повинна в собі формувати??? По-перше, інноваційний стиль, по-друге, сміливість у відстоюванні власних творчих рішень, постійний пошук кращих рис учнів, по-третє, цілеспрямованість принциповість, відповідальність.


Ти вважаєш, що це все? Та де ж там... учитель майбутнього - це не тільки педагог, це і вчений-дослідник, який скрупульозно вивчає особливості різної педагогічної діяльності у найрізноманітніших її ситуаціях. Учитель - це і управлінець. Від керівника школи чи будь-якого іншого навчально-виховного закладу до міністра освіти.


Ти не сподівайся, не можу сказати, що було відразу легко. Ідучи на перший урок, у душу закрадається острах: «Як тебе сприймуть діти?», «Зможу я їм вкласти знання?» та багато інших питань. Можна сказати, що молодий вчитель-початківець навчається разом із дітьми. Дуже приємно відчувати, як діти тягнуться до тебе, як вони уважно слухають і цікавляться предметом.


Працюючи в школі, переймаючи досвід досвідчених вчителів, було цікаво бувати і спостерігати на відкритих уроках та виховних заходах, сиділа і думала: «А коли і я так зумію?». Перші свої доповіді, виступи, уроки та заходи я робила з допомогою колег, які мудро давали свої настанови підтримку. Дійсно говорять, що в досвідченому і хорошому колективі себе почуваєш комфортно.


Переходячи з одного навчального року в інший, я збагачуюсь досвідом і вчительською мудрістю. І згадую слова свого вчителя педагогіки: «Зумійте знайти ключики до сердець дітей і тоді ви побачите велику любов та повагу до себе». Дійсно, кожна дитина неповторна по-своєму. Приємно, коли учні задоволенням ідуть на урок, коли по першому поклику приходять.


Закінчуючи писати свого листа, хочу тебе порадувати, не хвилюйся це в тебе вийде і вже дуже-дуже скоро ти здійсниш революцію у галузі освіти. І ми будемо неперевершеними педагогами. Отож, тримайся і рухай тільки вперед та ні кроку назад!!!


Лист з майбутнього_12

Для мене педагог - це улюблена професія, це постійний саморозвиток, це моє життя.


Ніколи не замислювалася, ким хочу бути. Завжди хотіла допомагати людям. Завжди хотіла займатися тим, що до душі. Моя мрія збулася!
Сімнадцять років я займаюсь педагогікою. Багато планів, ідей ... Багато реалізовано, ще більше потрібно встигнути.


Завжди з гордістю кажу, хто я за професією, що працюю з дітьми. Мені так подобається їхня безпосередність! Їхня міміка, жести, манера спілкування! У кожної дитини своя життя, свої особливості розвитку. Так здорово розкривати їх особистість, шукати резерви до їх нових подвигів і перемог. Спілкуватися з ними, як з дорослими, ставитися серйозно до їх дитячим проблемам, адже для них це дуже важливо.

Іноді пошкодуєш маленького «їжачка» і він перетворитися на «пухнастика». З дітьми, у яких складні стосунки з батьками, де мало підтримки, добрих слів, підвищую самооцінку корекційними заняттями, роботою з батьками і, звичайно ж, своєю любов'ю. Потім якось і педагоги до цього «їжачка» по-іншому починають ставитися, і батьки розуміють, яка у них дитина розумничка.


Займатися цією професією повинна людина, у якого добре розвинена емпатія і яка щиро ставиться до своєї справи. Навчити дітей любити може тільки та людина, яка сама до них ставиться з любов'ю. Іноді дитині необхідно допомогти розкрити її індивідуальність, щоб вона пішла по життю гідною людиною.


Буває й таке, що малознайомі люди з обережністю спілкуються про виховання своїх дітей, коли дізнаються, хто я за професією, думаючи про те, що я знаю більше про дітей, чи можу осудити їх за виховання власної дитини. Я намагаюся розмежовувати роботу й особисте життя. Якщо мене просять про допомогу друзі - я даю номери телефонів колег, якщо люди на вулиці - записую їх дітей на репетиторство. Але ж якщо необхідна моя допомога терміново - то рада завжди бути в нагоді. Мені дуже важливо не втратити себе як особистість. Адже педагоги теж люди!


Професія наша не тільки глибока, складна, але в ній досить і творчості. Потрібно постійно розвиватися самій, придумувати цікаві уроки, завдання, ігри. Завжди бути в курсі всіх справ школи, спілкуватися з вчителями, учнями, батьками, адміністрацією. Постійна дослідницька робота, постійний аналіз діяльності. Вічний рух!


Найголовніше для мене - це любов до дітей, я повинна розуміти, що я є не тільки інформатором знань, але перш за все я повинна побачити в кожній дитині - ЛЮДИНУ! Протягом 17-річної педагогічної діяльності я прагну навчити дитину любові до ближнього, до Батьківщини, почуття обов'язку, відповідальності, самостійності, вміння співчувати і співпереживати. Любов може бути різна, любити значить жертвувати (в хорошому сенсі цього слова) собою заради іншого. Любити - означає зрозуміти і прийняти людину такою якою вона є. Вміти слухати і обговорювати з нею її вчинки, робити висновки, аналізувати.


Найцінніше для педагога, коли твої учні, після закінчення школи, побачивши свого Вчителя на вулиці біжать назустріч до нього, посміхаючись, розповідають про свої досягнення, успіхи, перемоги, звертаються до нього за порадою. Ти відчуваєш себе потрібним, корисним на цьому світі!


Живеш, твориш, любиш!


Лист з майбутнього_13

Привіт! Хоча дуже дивно вітатись з самою собою... Ти впізнаєш свій почерк? Він ані трохи не змінився. Тому що я - це майбутня ти через 20 років. Але я не з цією метою тобі пишу. Я хочу тебе застерегти, а скоріше попередити.

Після закінчення Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка ти опинишся на роздоріжжі: йти працювати до школи чи знайти якусь іншу професію. Пам'ятаю, як важкі думки закрались мені в голову. І не було нікого поруч, щоб допомогти.

Зараз ти всього лише студентка, а через 20 років станеш майстром у своїй праці. Повір. Ти працюватимеш з дітками, станеш для них другою мамою. Тебе любитимуть не тільки учні, але і їхні батьки. Ти отримаєш багато нагород. Піднімеш свою школу на новий рівень. Проте не англійська мова стане твоїм профілем - ти всю себе віддаси початковій школі.

Але на цьому твоя діяльність не закінчиться. Ти реалізуєш свою мрію і створиш розвиваючий центр для дошкільнят, оскільки ти не змиришся з тим, що в місті не вистачає місць для всіх діток, і не кожна родина собі може це дозволити. З кожним роком роботи в школі у тебе з'являтимуться нові думки, ідеї, які з успіхом реалізуються, хоча не без проблем. А найголовніше те, що ця робота буде приносити тобі радість і задоволення. Подумай над тим, який шлях ти обереш...Якщо тобі подобається, то не дозволь своїм ваганням зруйнувати моє життя і своє майбутнє!!!

З повагою найщасливіша вчителька початкових класів!

У вас недостаточно прав для добавления комментариев.
Возможно, вам необходимо зарегистрироваться на сайте.

Дополнительная информация